Сад його мрії

main

31.10.2016

Сад його мрії

Радіоінженер та економіст за фахом, у 2008-му Микола Сапожніков різко змінив заняття і взявся за... садівництво. Разом із другом і партнером Іваном Жилкою заклав сад – 52 тисячі саджанців карликових плодових дерев на занедбаних, колись колгоспних землях на Кіровоградщині. Для України садівництво інтенсивного зразка – це була незвичайна і нова справа.

Усе починалося з… яблука

«Думали: посадимо дерева, а далі вони ростимуть самі. А виявилося, для того, щоб мати добрий врожай, потрібно знати стан кожного деревця в саду. Підходимо до кожної яблуні двічі-тричі на тиждень. Італійці роблять це частіше, голландці – щодня. Тож і врожай збираємо відповідний» , – розповідає Микола Володимирович.

Нині він – співвласник компанії «Петрівський посад». Садівництво спочатку починалося як хобі, а згодом стало бізнесом. Його сад дає такі сорти яблук, як Слава переможцю, Чемпіон, Джонаголд Вільмута, Джонаголд Дакота, Голден Делішес, Ранет Семеренко та інші. Саджанці були придбані в українському питомнику. Підщепа була вітчизняна, щеплення – польськими сортами.

«Технар» Сапожніков відвідував спеціалізовані семінари для садівників в Умані, Вінниці, Києві. Ідея з садом припала до душі ще й тому, що мати Миколи Володимировича – Надія Омелянівна – свого часу працювала агрономом в Одеській області й доглядала за садом у 30 гектарів. З тих часів у майбутнього засновника агропідприємства залишилися незабутні спогади про те, як разом із мамою ходив до саду – обрізав дерева, збирав яблука, черешні, груші тощо.

Потроху з’являвся і власний досвід: як захищати плоди, як підживлювати дерева, коли збирати, якою технікою краще обробляти сад. У розмові Микола Сапожніков часто проводить паралелі із практикою голландських, польських, італійських фермерів. Має значення потенціал сорту, вчасна обробка засобами захисту та листкове підживлення. А ще – готовність протистояти погодним катаклізмам. Наприклад, польські фермери використовують гармати для розбивання граду, але це недешеве задоволення – до 40 тисяч євро.

«Для обробок ми використовуємо лише якісні препарати. Наші покупці перевіряли товар на вміст нітратів, то навіть лаборанти дивувалися: із максимально припустимих 60 мкг/кг сирої маси у наших яблуках виявили лише 4 мкг/кг, тобто у 15 разів менше норми», – не приховує гордості співрозмовник.

Секрети та уроки

Природні умови села Петрове, де розташовано агрофірму, виявилися надзвичайно сприятливими для плодів, додає Микола Володимирович. Наприклад, спочатку підприємці використовували для поливу воду зі свердловини й колодязя, але вона виявилася надто жорсткою через високий вміст солей. Зараз воду беруть із річки, на вході – фільтр для пом’якшення води та ємність для добрив. Площі зрошують крапельним поливом. І ще один секрет, який підказав запрошений польський експерт: у міжряддях залишати не чорну землю, а траву – від цього колір яблук поліпшується. До того ж після дощу по траві легше зайти до саду і людям, і техніці.

«Посадив на дачі під Одесою сорти Голден, Гала, Симиренко. І поливав, і підживлював, а смак не такий, як у Петровому. Мабуть, ґрунти інші. Існує спеціальна карта світу, в якій зазначено, де і що найкраще вирощувати», – зізнається Микола Сапожніков.

Протягом року за садом доглядають сім працівників. Одне з найважливіших завдань догляду за інтенсивним садом – правильне обрізання, яке стримує ріст гілок і забезпечує щорічний врожай на певному рівні. Від форми крони врожай, виявляється, залежить ледь не наполовину. Для того, щоб опанувати цю науку, запросили фахівців із Вінниці, які навчили працівників «Петрового посаду» правильно обрізати дерева.

На час збирання врожаю залучають додаткові робочі руки. До речі, плоди знімають із дерев тільки вручну і дуже дбайливо: спочатку – до відер, потім – до спеціальних контейнерів. Середня врожайність залежить від сорту. «Понад усе мені подобаються за врожайністю сорти Чемпіон – 43 тонни з гектара – та Гала – 48 тонн із гектара. З естетичного боку найпривабливіше яблуко – сорту Еліза: велике темно-червоне з бочком. Та й до хвороб і шкідників Еліза стійка», – пояснює Микола Володимирович.

Сьогодні підприємство має 10 гектарів яблуневих садів. Територію планують збільшувати: за словами Сапожнікова, прогнозована врожайність для таких садів становить до 60 тонн із гектара. Сьогодні яблука зберігають в орендованому холодильнику при температурі +2 °С. У планах – спорудження власного холодильника із керованим газовим середовищем та налагодження переробки плодів. Можливо, яблука перероблятимуть на сік, джем тощо.

Ми поцікавилися у співрозмовника, на якого споживача орієнтоване підприємство. Адже зараз, після закриття російського ринку для українських аграріїв конкуренція всередині країни посилилася. «Не вважаю перспективним для українського яблука європейський ринок, який уже зайнятий польськими, німецькими та голландськими виробниками. Ринки Китаю, Азії, Африки і навіть Латинської Америки можуть виявитися більш привабливими», – каже Сапожніков.

Перспективним напрямком засновники «Петрівського посаду» вважають висадження ягідників: уже сьогодні тут один гектар зайнятий кущами малини та ожини. Якщо культури добре зарекомендують себе у місцевих умовах, можливо, цей напрямок стане пріоритетним. Ожинник перезимував добре: у перший рік саджанці дали непоганий врожай. За словами Миколи Сапожнікова, ожина невибаглива до хімічного захисту, потрібно стежити за захистом від ґрунтових шкідників, які її підгризають. Підв’язують кущі на стовпах, як виноград, на дріт у три яруси.

Ще одна мрія засновників підприємства – придбання власної метеостанції. За допомогою спеціального обладнання через Інтернет можна стежити за змінами погоди. Розумна техніка навіть сама відправляє смс із попередженнями та складає графік чисельності й активності шкідників і хвороб. Таким чином, вдається якнайточніше визначити правильний час виконання захисних операцій.

«Маєток» для втомлених містом

Мальовничий куточок у центрі України, де розташувався «Петрівський посад», відомий не лише своїми яблуневими садами. Це цілий комплекс із парком-готелем «Маєток», зоною відпочинку та релаксу. Цілком європейський підхід, де агротуризм набирає популярності. Дедалі більше містян прагнуть провести відпустку чи вихідні на природі, зануритися в сільське життя, скуштувати екологічно чисті продукти та познайомитися із процесом виробництва.

До послуг гостей у Петровому – комфортні номери міні-готелю, затишний ресторан із каміном та щедра гостинність господарів. Особлива гордість Івана Жилки – винний льох у стилі кантрі. Столітня цегла, дубові столи, середньовічні амфори, скам’яніле дерево, жбани вина з мореного дуба створюють неповторну атмосферу для гостей. Тут можна про дегустувати вина українських, французьких, італійських, іспанських виробників.

Іван Павлович пригадує, як свого часу приїхав до рідного Петрового, вийшов на вигін, груди переповнив терпко-п’янкий запах полину. При вигляді занедбаної будівлі восьмирічної школи защемило серце. «Я творець, будівельник. Багато їздив світом і бачив безліч чудових проектів, ландшафтних рішень, тож вирішив збудувати щось гарне для односельців», – пояснив співрозмовник.

Архітектор із Македонії запропонував проект реставрації та перебудови школи, спорудження якої датоване 1905 роком. Багато часу витратили на очищення території, відновлення фундаменту і цегляної кладки. Так з’явився міні-готель «Маєток». До речі, в ресторані на полицях і стінах можна побачити чимало раритетів і старих фото, які ілюструють історію тутешніх місць.

А віднедавна в маєтку з’явилася соляна кімната: стіни, стеля та підлога гроту повністю викладені брилами кам’яної солі. Цілющі властивості повітря підсилює спеціальний іонний випромінювач.

«Ми пропагуємо здоровий спосіб життя, тому обладнали у підвалі соляну кімнату. Також придбали велосипеди і пропонуємо їх своїм гостям, які можуть покататися маршрутами, прокладеними в садах. Для зручності відвідувачів відкрили басейн, територія навколо повністю обсаджена абхазькою ліщиною, відомою своїми бактерицидними властивостями», – розповідає Іван Жилка.

У маленьких гостей «Петрівського посаду» тепер з’явилася цікава розвага – міні-зоопарк. Серед його мешканців – шотландський поні, павичі, дикі качки. Сич Мотря разом із місцевим старожилом, котом Федором разом полюють на мишей.

А для дорослих господарі пропонують риболовлю та екскурсії до Хрестовоздвиженського храму та святих джерел у сусідньому селі. Маєток став улюбленим місцем для проведення свят, весіль та корпоративів. Туристичну привабливість підсилюють цікаві заходи – ярмарок ремісницьких виробів «Місто майстрів», конкурс «Петрівщина має таланти» та традиційне свято осінніх квітів, сиру, вина й меду.

Л. Кущ, власкор газети «Міграція»