Віталій Скоцик: Україна має стати державою, в яку прагнутимуть переїздити талановиті люди

Віталій Скоцик: Україна має стати державою, в яку прагнутимуть переїз...

main

Аграрна партія України

31.10.2017

Віталій Скоцик: Україна має стати державою, в яку прагнутимуть переїздити талановиті люди

Віталій Скоцик: «Основний інвестор України – заробітчани, але це викривлена економічна модель»

Віталій Скоцик: «Виїжджати за кордон українських громадян змушує лише неможливість вижити в Україні»

Він – успішний бізнесмен, який три роки тому залишив управління міжнародними корпораціями і пішов в політику. Він отримав освіту в одному з найкращих вузів світу, а останні роки проводить більшість часу, подорожуючи бездоріжжям по віддалених селах України. Він – почесний громадянин двох міст США. Він жив у різних країнах світу і міг залишитися там назавжди, але обрав інший шлях – повернутися в Україну, щоб оновити політичну систему нашої держави. Він – Віталій Скоцик, лідер Аграрної партії України. І він знає, як зупинити трудову міграцію українців. Про це читайте в його ексклюзивному інтерв’ю.

– Традиційно життя українців було прив’язане до певного місця проживання. Переїзд навіть до іншої області траплявся нечасто. А як би зараз Ви охарактеризували міграційні настрої співвітчизників?

– Нашому народу, як і раніше, важливо мати коріння, зв’язок із землею своїх батьків і дідів. І українці залишають Батьківщину лише у випадках крайньої необхідності. Лише якщо розуміють, що не можуть вижити тут, не мають змоги прогодувати сім’ю. Саме тому в історії українського народу і були чотири хвилі еміграції. Усі вони траплялися в періоди, вкрай складні економічно. І зараз міграційні настрої мають ті самі причини. За свіжими дослідженнями соціологів, кількість охочих емігрувати з України за останній рік зросла з 30% до 35%. Це вичерпна оцінка діяльності влади.

– У сучасному світі міграційні процеси значно активізувалися. У чому Ви вбачаєте позитивний, а в чому – негативний бік ситуації?

– Світ сьогодні відкритий. Люди мігрують з різних країн, вибираючи собі і краще місце проживання, і кращі можливості реалізації своїх умінь і талантів. Дехто навіть називає сьогоднішні міграційні процеси черговим великим переселенням народів. Міграція кваліфікованих спеціалістів в цілому дає змогу розвиватися світовій конкуренції. Але разом з тим, ті країни, з яких тікають фахівці й інтелектуали, втрачають своє майбутнє. Україна має перетворитися на державу, до якої прагнутимуть переїздити талановиті люди, а не з якої вони виїздять.

– Вам самому доводилося змінювати країни – під час навчання і роботи. Що допомагало Вам адаптуватися?

– Усе моє життя – це постійний рух. Мені доводилося певний час жити і в США, і у Великій Британії. Скажу відверто, це давалося мені дуже важко. Будучи консервативним українцем, я віддаю перевагу життю з родиною вдома, на тій землі, на якій народилися і прожили мої батьки і діди. Адаптуватися мені допомагала лише думка про те, що кожен наступний день наближає мене до часу, коли я повернуся додому.

– Як Ви ставитеся до такого явища, як заробітчанство? Чи варто повертати цих людей шляхом створення робочих місць у певних регіонах?

– Це вимушене явище, яке, разом з тим, дає змогу виживати і цим людям, і допомагає хоч якось підтримувати економіку. Мало хто задумується, але основний інвестор України – не МВФ, а заробітчани! За різними оцінками, вони щороку привозять в Україну близько 5 млрд доларів. Але це викривлена економічна модель. Ми вирощуємо в Україні сировину, заробляємо на ній копійки і відправляємо за кордон, де її часто переробляють наші ж заробітчани. При цьому податки і додана вартість лишається в тих країнах, де відбувається переробка. Ми мусимо повернути цих людей назад. Їхні руки і розум потрібні тут. І я бачу своїм завданням створити разом з однодумцями в нашій країні такі умови, щоб наші заробітчани захотіли повернутись.

– Підприємницький клімат: який він сьогодні у країні, наскільки сприятливий?

– Бізнес в Україні виживає в умовах постійного шторму, в умовах, коли корабель в будь-яку секунду може розбитися. Ви знаєте, що за даними американського дослідницького центру The Heritage Foundation (Фонд «Спадщина»), який щороку досліджує індекс економічних свобод, Україна посіла 41-ше – останнє місце на європейському континенті. Ми – єдина країна, економіку якої охарактеризували як репресивну. А у світовому рейтингу ми на 166-му місці. Гірший інвестиційний клімат мають хіба що Ангола, Судан та Афганістан.

– Багато сільськогосподарських виробників сьогодні потерпають від рейдерських захоплень. У чому причина цих нападів та як їм протистояти?

– Рейдерство зумовлене недосконалим законодавством та недієвістю правоохоронної і судової систем. Ще одна причина полягає в бажанні «сірих» гравців отримати доступ до української землі. Постійне анонсування владою відкриття ринку землі спокусило різного року ділків «заробити» швидкі гроші. Тому підприємців, які працюють на землі, сьогодні намагаються вибити, щоб потім просто перепродати ці землі. Системно протистояти цьому можна – очистивши правоохоронні та судові органи від корупціонерів і провівши якісну земельну реформу.

– Глобалізація та технічний прогрес диктують нові вимоги до кадрових ресурсів. Які нові компетенції, на Ваш погляд, повинні опанувати українці, щоб бути конкурентоздатними на ринку праці?

– Українці мають усі необхідні компетенції. Ми – одна з провідних країн у світі в ІТ-індустрії, наші спеціалісти виробляють близько 25% світового програмного забезпечення, працюючи в різних країнах світу. За рівнем IQ, згідно з даними ОНН, українці поступаються лише японцям. Нам тільки правлячий клас треба змінити – з казнокрадів на чесних технократів.

– Як, на Вашу думку, можна вирішити проблеми вимушених переселенців з Донбасу і Криму?

– Один із шляхів – створення умов для самозайнятості. Щоб люди могли працювати і заробляти, обробляючи невеличкі наділи землі, однак при цьому вирощуючи високорентабельні культури. Наведу приклад: в Харківській області на 20 сотках виноградника можна заробляти лише на винограді 120-140 тисяч гривень на рік, і це без виробництва вина. У руках Держгеокадастру сьогодні близько 18,5 млн га землі. Навіть незначна її частка могла б стати дієвим способом дати переселенцям роботу, поки ми не відновимо нашу промисловість.

– Чи продовжуєте Ви особисто навчатися, підвищувати освітній рівень, кваліфікацію? Як саме? Що порадите тим, хто прагне не відставати від життя?

– Звичайно, я постійно розширюю базу знань, багато читаю. Влітку завершив свою третю дисертацію. Це докторська дисертація з управління національною економікою. І людям, які хочуть розвиватися, реалізуватися, я б порадив побільше читати, слідкувати за новими технологіями, вивчати іноземні мови і постійно вдосконалюватися у своєму професіоналізмі.