Протягом зазначеного періоду ДМС підготувало і реалізувало низку проектів, змін до законодавчих та підзаконних актів, направлених на удосконалення міграційної сфери, наближення до європейських стандартів та міжнародного права. 

Разом з тим, на сучасному етапі спостерігається вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на міграційну політику України, що спонукає до поглибленого вивчення нових, проблемних явищ, актуальність яких посилюється становленням української державності. 

До таких явищ можна віднести інститут «фіктивних шлюбів», який активно обговорюється в системі МВС протягом останнього року. 

За міжнародним досвідом, наприклад у Франції, посвідка на проживання дається лише після двох років спільного проживання, а спроба вступити у шлюб заради вигоди або знаходження у такому шлюбі карається ув’язненням строком на 5 років та штрафом у розмірі 15000 євро. Таке покарання застосовується і у випадку якщо іноземець або особа без громадянства приховали свої наміри від громадянина Франції, з яким укладається шлюб. Покарання може бути посиленим до 10 років ув’язнення і штрафом у розмірі до 750 тисяч євро, якщо такий злочин вчинено організованою групою осіб. До злочинців також застосовуються додаткові покарання у вигляді конфіскації майна та заборони на в’їзд у Францію строком від 5 до 10 років.  

У Латвії законопроектом про внесення змін до Кримінального Кодексу організація фіктивного шлюбу з метою отримання іноземцем статусу громадянина країни ЄС карається позбавленням волі строком до 5 років. Для особи, яка уклала фіктивний шлюб, у тому числі для збагачення або для групи осіб, що вчинили подібне за попередньою домовленістю передбачається позбавлення волі строком до 8 років з/без конфіскації майна. 

У Білорусі співробітники регіональних підрозділів МВС відпрацьовують фіктивні шлюби шляхом проведення ретельних перевірок. За виявлений «обман» державні структури анулюють шлюби та дозволи на постійне проживання. 

У Нідерландах перевірки з боку міграційних структур відсутні, але громадянство можливо отримати тільки після 10-річного спільного проживання. 

В Бельгії якщо встановлюється, що фіктивний шлюб укладався для отримання бельгійського громадянства, особа, яка порушила закон може бути притягнута до кримінальної відповідальності, яка передбачає ув’язнення строком до 2 років. Зазначене покарання також передбачено у разі примушування насильницьким шляхом однієї з сторін до укладання такого шлюбу. Також діючим законодавством Бельгії встановлені повноваження співробітників муніципального управління, які мають право відмовити в реєстрації шлюбу, якщо виникають сумніви щодо щирості намірів осіб, які укладають шлюб.

У Німеччині за фіктивний шлюб, який укладається для отримання посвідки на проживання чи соціальних пільг, передбачено кримінальну відповідальність до 3 років позбавлення волі та штрафи. Щоб довести, що вже укладений шлюб не фіктивний, треба протягом трьох років терпіти контроль спеціальних службовців муніципальних управлінь.

У США фіктивний шлюб карається покаранням у вигляді позбавлення волі до 5 років і штрафом у розмірі 250 тисяч доларів, а доказом фіктивності шлюбу може бути нетривале спільне проживання, приховання наміру виїхати за кордон, ухилення від інтимних стосунків, підтримання інтимних відносин з іншою особою тощо. При цьому в США до сімейного гніздечка можуть завітати навіть уночі. Співробітники міграційної служби простежують буквально все: чи спить подружжя в одному ліжку, чи веде спільне господарство, чи разом відпочиває, цікавляться спільними фотографіями та побутом тощо. Після ретельної перевірки особистих речей співробітники міграційної служби США призначають та проводять співбесіди з кожним із подружжя. Зазвичай ставлять найбільш неочікувані питання, що торкаються побуту та повсякденного життя. Докази повинні бути ґрунтовними та переконливими.

Незважаючи на досить суворе покарання фіктивних шлюбів, у багатьох розвинутих країнах світу зазначене діяння вже набуло рис бізнесу. Так, у США за укладання фіктивних шлюбів мігранти сплачують від 10 до 60 тисяч доларів, в середньому громадяни США від мігрантів просять близько 30 тисяч доларів. 

В Україні зазначена проблематика також набирає обертів та економічна складова нашої країни цьому сприяє. Як правило річ йде про укладення шлюбу строком на два роки, що в подальшому надає право на отримання посвідки на постійне проживання. При цьому в соціальних мережах Інтернету спостерігається рекламація таких заходів, загальна вартість яких не перевищує 1 тисячі доларів. 

На сьогодні ч. 2 ст. 40 Сімейного кодексу України визначає, що шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав та обов’язків подружжя. Визнати шлюб фіктивним можна виключно в судовому порядку, але шанси на це мінімальні, адже жодні перевірки на щирість намірів подружжів у нашій країні не здійснюються. Крім цього, за фіктивний шлюб в Україні не передбачено ані кримінальної, ані адміністративної відповідальності.

Як показує практика, фіктивні шлюби реєструють у більшості громадяни Азербайджану, Грузії, Сирії, Іраку, Афганістану, менше - громадяни РФ, Молдови, Індії, В’єтнаму, Узбекистану тощо. 

Так, за статистичними даними, протягом червня – липня 2016 року до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про оформлення посвідки на тимчасове проживання (возз’єднання з родиною) звернулось 72 іноземних громадянина,  які є студентами ВНЗ Одеського регіону. З яких 66 громадян з Іраку, 1 особа з Сирії, 2 – з Туреччини, 3 – з Йорданії. Дружини вищевказаних осіб були жінки 1950-х р.н., мешканки селищ міського типу, які при подачі документів навіть не впізнавали своїх начебто чоловіків. 

Занепокоює ситуація, що складається при прийомі документів на оформлення посвідки на тимчасове або постійне проживання в Україні чи на дозвіл на імміграцію в Україну, коли один із подружжя практично не приховує фіктивність укладеного шлюбу, оскільки такі дії не несуть ніякої відповідальності, але є підставою для легалізації на території України.

На думку авторів статті, українська міграційна політика може у майбутньому передбачити гібридну відповідальність за укладання фіктивних шлюбів. Для категорії осіб, які здійснюють зазначене для своєї легалізації на території України (отримання посвідок на тимчасове або постійне проживання, дозволів на імміграцію) необхідна адміністративна відповідальність у вигляді штрафів до 100 тисяч гривень, з послідуючою забороною в’їзду строком до одного року. Для категорії осіб, які виступають в ролі посередників або організаторів зазначеної протиправної діяльності – карна відповідальність строком до 3 років позбавлення волі та додаткові штрафи на суму до 250 тисяч гривень. До виявлення подібних фактів повинні залучатися такі структури: МВС, ДМС, СБУ, МЗС, Мінюст України, участь яких є важливою з позиції виконання власних повноважень. Так, наприклад, МЗС оформлює візи через дипломатичні установи нашої країни за кордоном. Перевірка іноземців та осіб без громадянства, які звертаються з пакетом документів до дипломатичних установ здійснюється лише через СБУ. В свою чергу ця структура не перевіряє осіб через наявні бази даних МВС та ДМС, що додатково може надати можливість для виявлення осіб, які зловживають діючим законодавством шляхом надання фіктивних документів або недостовірних відомостей. Прикладом такого можуть слугувати випадки, коли особи, перебуваючи на території України, звертаються до територіальних підрозділів ДМС з клопотаннями про набуття міжнародного захисту. Під час перебування у процедурі визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, трапляються випадки коли особи звертаються до дипломатичних установ країн громадянської належності, отримують паспортні документи, які приховують від ДМС та шляхом використання довідок про звернення за захистом в Україні укладають шлюби із громадянами України. Після проведення такої процедури іноземці повертаються до країн громадянської належності, де начебто їх життю раніше загрожувала небезпека. Особи використовуючи наявні свідоцтва про шлюб звертаються до дипломатичних установ України, де отримують візи типу «Д», що дозволяє повернутися до нашої країни для послідуючого оформлення дозволу на імміграцію та документування посвідками на тимчасове або постійне проживання. В даному випадку вважається, що попередня інформація про звернення за захистом в Україні (історія про ймовірні переслідування в країнах громадянської належності) та факт приховання паспортних документів можуть стати результатом для надання відмови в оформленні в’їзних віз до України строком на певний період, що і буде вважатися адміністративним  покаранням. 

Крім цього, Головне управління вважає доцільним запровадити внесення відповідних змін до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», де зазначити, що укладання шлюбних відносин повинно здійснюватися на території регіону реєстрації місця проживання або перебування. Зазначене дозволить запровадити систему уникнення корупційних ризиків, бо іноземці у непоодиноких випадках використовують різні регіони країни для укладення шлюбів, там де це «може працювати». Такими прикладами можуть бути випадки, коли шукачі захисту заздалегідь використовують паспортні документи, приховують їх від ДМС, а після отримання довідок про звернення за захистом в Україні пробують укласти подібні шлюби, звертаючись до органів ДРАЦС Мінюст по всій території України. При цьому негативним чинником у таких випадках є те, що територіальні підрозділи ДМС не можуть вийти за рамки своїх повноважень та здійснити виїмку таких документів для послідуючого надсилання в підрозділи ДМС, на обліку яких вони перебувають.

Додатково слід передбачити проведення на всеукраїнському рівні спеціальних операцій для перевірки подібних випадків та виявлення фіктивних шлюбів, опрацювати механізм перевірок, розширити повноваження ДМС та інших правоохоронних структур (СБУ, МВС, органи Прокуратури) в питанні підготовки відповідних висновків про відмову в прийнятті документів до розгляду, скасування/позбавлення дозволу на імміграцію, посвідок на тимчасове або постійне проживання, з подальшим реагуванням, що направлене на притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, повернення до країн громадянської належності тощо.    

Не слід забувати про категорію так званих «незвичайних справ», коли наприклад шлюбні відносини укладаються за кордоном або для послідуючого оформлення опіки (піклування) чи для вивозу за кордон неповнолітніх дітей, які народились на території України. Окрему увагу привертає категорія іноземців – карних злочинців, стосовно яких проводиться досудове слідство або процедура екстрадиції. У непоодиноких випадках ця категорія використовує на сучасному етапі такий «хід» для пом’якшення обставин покарання або для затягування процедури повернення (екстрадиції) до країн громадянської належності.  

Також не слід забувати, що фіктивні шлюби шкодять інтересам громадян України у контексті визначення статусу народжених дітей, майнових перешкод (захоплення майна або його розподіл між подружжями після розірвання шлюбних відносин). 

За наявним досвідом, одним із підрозділів Головного управління, а саме управлінням у справах шукачів захисту та соціальної інтеграції, на практиці вже проводиться первинна апробація перевірочних заходів для виявлення фіктивних шлюбів. До комплексу заходів входить перевірка спільного побуту шляхом відвідання квартир проживання шукачів захисту (проводиться за згодою осіб), а також шляхом проведення відповідних співбесід із двома нареченими. 

Отриманий досвід планується використати для накопичування та подальшого надсилання матеріалів із зазначеної проблематики до центрального апарату ДМС для можливого використання у повсякденній діяльності та консолідації нормативно-правових актів та взаємодії з іншими органами влади центрального рівня, діяльність яких пов’язана із виявленням фіктивних шлюбів. 

О.Г. Погребняк