Європа потерпає від напливу біженців. Ірак, Єгипет, Туніс, Афганістан, Сирія… Тисячі людей виїжджають з країн Африки та Близького Сходу у пошуках кращого життя.    Причин тут багато – це і відсутність можливостей для працевлаштування на батьківщині, отримання гідної освіти; природні катаклізми, що загрожують здоров’ю та життю, а іноді – висока ймовірність опинитися в епіцентрі воєнних дій.
   Навіть кілька місяців тому деякі аналітики вважали, що біженці в деякому сенсі можуть бути вигідними для Європи. Як відомо, індекс народжуваності в більшості країн-членів ЄС – 1,6 дитини на одну жінку, а рівень відтворення починається з 2,1. До того ж європейцям потрібен робочий клас для нормального функціонування власної економіки. Є ще одна проблема – етична: більшість європейських держав колись мали колонії в Африці та Азії і сьогодні, мабуть, були б раді віддати борг нащадкам колишніх рабів та визискуваних. Саме тому нині в країнах ЄС вже налічується близько 30 млн вихідців з африканських країн та держав Близького Сходу.
   Проте та ціна, яку нині пропонують заплатити стабільній Європі за ймовірне вирішення міграційних проблем, дуже і дуже висока. По-перше, більшість біженців поводять себе як споживачі, керуючись принципом «переді мною всі боргують». Вони впевнені в тому, що жодна європейська держава не наважиться відмовити їм у притулку. І вони праві – сьогодні лише Данія офіційно прийняла закони, котрі обмежують міграцію, тоді як Німеччина вже заявила про те, що готова прийняти біля 800 тис. біженців. По-друге, сирійці, єгиптяни та інші мігранти, які переїжджають до Німеччини, Австрії тощо, не хочуть інтегруватися в європейський простір, переймати європейські цінності. Навпаки, вони виступають за збереження своєї національної та релігійної ідентичності. По-третє, враховуючи рівень виховання та досвід спілкування зі зброєю, такі мігранти швидко утворюють злочинні угруповання, загрожуючи безпеці місцевих жителів. Вже зараз у донедавна спокійних європейських містах є райони, з яких через небезпеку для життя та здоров’я виїхали представники корінних націй, а залишилися вихідці з Африки та Азії.
У цій ситуації, коли загроза від мігрантів більша, ніж бажання допомогти нещасним, серед простих мешканців країн ЄС здобувають популярність ультраправі партії з їх жорсткою позицією відносно біженців. Останні вибори в Швеції та Франції вже продемонстрували такі тенденції. В Угорщині та Греції вони також наростають. Європейське керівництво, яке ще пам’ятає жорстокі уроки нацистської Німеччини, не може не відреагувати на ці зміни, але готових рецептів, як протистояти навалі мігрантів та вирішувати дану проблему, поки що немає. І тому європейці займаються лише «латанням дірок». Так, міністри внутрішніх справ Німеччини та Франції запропонували до кінця 2015 року обладнати в Італії та Греції достатню кількість імміграційних пунктів і при цьому зробити більш жорсткими критерії надання притулку. Але проблема вже досягла такого рівня, що необхідне її глобальне вирішення — треба створювати безпечні зони для проживання людей в їх рідних країнах, шукати можливості для припинення війни, вести переговори зі Сполученими Штатами заради зміни їхньої зовнішньої політики стосовно, наприклад, Сирії.
   Поки що європейські політики не схильні до цього та перекладають відповідальність за вирішення міграційних проблем на представників ООН. Проте ситуація, яка погіршується буквально з кожним днем, все ж таки змусить їх займатися цими непопулярними питаннями, тому що лише таким чином можна знайти ресурси для виживання самої Європи. А возведення муру на кордонах між країнами ЄС тут аж ніяк допомогти не зможе.