Дата та час відкриття: 05 січня 2018 року, об 11.00 годині.

                                         Виставка триватиме до 12 січня 2018 року   (включно). 

Місце проведення: Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, вул. Б. Хмельницького, 34, м. Одеса.

Учасники відкриття виставки: керівництво Головного територіального управління юстиції в Одеській області, керівництво Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації.

Організатори: Головне територіальне управління юстиції в Одеській області, Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації.

Відвідувачі виставки: Усі бажаючі.

Інформаційна довідка:

 Експозиція представлена 55 роботами образотворчого прикладного мистецтва з місць позбавлення волі Одеської, Кіровоградської, Миколаївської та Херсонської областей. 

Виставка присвячена Різдву Христовому, та символізує «Різдвяні візерунки» від серця до серця в місцях несвободи.

Мета:  посприяти суспільному діалогу та процесу реінтеграції наших співгромадян, що опинилися у місцях позбавлення волі. Через образотворче мистецтво відбувається найбільш людяний діалог громадянського суспільства для подолання мурів відчуження і для щирого порозуміння, такі події здатні змінити суспільство на краще. 

Інформація про виконані роботи:

       - В Державній установі «Голопристанська виправна колонія (№7)-міжобласна спеціалізована туберкульозна лікарня» з 2013 року відбуває покарання засуджений Волошин Олег Євгенович, 1971 року народження, уродженець м. Сімферополя, АР Крим. Засуджений 15.06.2012 року Київським районним судом м. Сімферополя за статтями 187ч2, 70ч4 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. З раннього дитинства почав займатися малюванням. В 6 років вступив до дитячої художньої школи №1 м. Сімферополя. Після вступив до Художнього технікуму ім. Самокіша, м. Сімферополя на факультет живопису та графіки. Неодноразово виставляв роботи в Сімферопольському Домі художників за напрямками аерографія, живопис, графіка. За період знаходження в місцях позбавлення волі є постійним учасником конкурсів художньо-прикладної творчості за що має грамоти, дипломи, відзнаки, є переможцем Міжнародного конкурсу «Без кордонів». 

«Пригадуючи джерело мого натхнення для виготовлення такої затишної картини із бісеру, я, наче крізь час, відчуваю той незабутній, дивний сніговий хрускіт під ногами, коли підбираєшся до рідної хати поміж сугробами  у світлий, морозний день, де на тебе чекає родина єдина, де тепло і радісно, де живе любов та щирість. Так само чекали ми й своїх зимових гостей – снігурів, що прилітаючи з нашого лісу, спалахували наче стигла горобина на білому подвір'ї . А коли м'який, лапатий сніг вкривав соснові ялинкові дерева, прикрашаючи темні шишки веселим інеєм, - то є самий коштовний спогад про дивовижне очікування новорічних свят та Різдва Христового. І тільки такі, морозні, але незабутньо теплі спогади, я забажала зберігти на подальшу добру пам'ять та відтворити у своїй роботі. Нехай вона не залишить байдужими добрі душі ваші».   

- Гордієнко Євген, підозрюваний у скоєнні злочину, передбаченого          ч.2 статті 187, вже другий раз потрапляє у стіни ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор». Уперше до нашої установи хлопець потрапив у 2016 році, через декілька місяців був звільнений із залу суду під домашній арешт. Але доля знову привела його сюди. Злочини, які він скоїв, з огляду на особливості його характеру, можна розглядати як своєрідний бунт, крик душі, вимогу уваги до себе, якої він, дитина вразлива, з чутливою душею, можливо, не відчував до себе з боку сім’ї. Адже хлопця виховував батько з мачухою, матері в нього немає, і цей фактор мав дуже великий вплив на світогляд підлітка. Він неначе відгородився від світу, який, на його думку, ворожий до нього, навіть попри любов і опіку з боку батька-військового, учасника АТО, який намагався виховати сина людиною доброю, чесною і порядною, гідним громадянином нашої держави, давав йому все – прагнув, аби дитина ні в чому не мала потреби. Але відсутність материнського тепла (адже мачуха ніколи не замінить справжню матері) поєднана із підлітковими амбіціями, бажання бути «авторитетним», «значимим», хоч не в сім’ї, то бодай серед однолітків, вивели хлопця на вулиці міста, звідки він потрапив до притулку для неповнолітніх, а потім і за грати. Талановиті педагоги та вихователі притулку відкрили у хлопця неабиякі здібності – він захопився плетінням з бісеру, макраме, мистецтвом орігамі. Свій талант хлопець розвиває і в стінах слідчого ізолятору, а ще – захоплюється читанням класичної та сучасної літератури. 

Сьогодні Євген щиро розкаюється у вчинених злочинах, зрозумів значення родини у своєму житті, будує плани на майбутнє і мріє розпочати нове життя на свободі.