Питання: Чому Україна так мало видає статус біженця? У чому причини такої ситуації  та які існують проблеми?

Перш за все, необхідно зазначити, що не кожна особа, яка подає заявку на отримання статусу біженця, є ним. Деякі люди намагаються отримати статус біженця, щоб вирішувати свої особисті проблеми або виїхати з країни. Багато з них взагалі не хочуть залишатися в Україні. Вони розглядають її як країну транзиту або шукають можливість виграти час. Але ми не будемо зараз говорити про такі випадки. УВКБ ООН займається тими людьми, які дійсно хочуть отримати статус біженця і шукають притулок в Україні.
Причин для такої ситуації багато. За рік в середньому 1500 осіб звертаються із проханням про надання притулку, проте менше 10%  отримує статус біженця. За останні два-три роки, за нашими підрахунками, дуже багато людей, які мали б отримати статус біженця, його не отримали.
Чому? У першу чергу, це адміністративна реформа, яка тягнеться вже другий рік. По-друге, це часта зміна кадрів. Нові люди ще недостатньо знайомі з проблематикою. Також можна говорити про проблему відсутності перекладачів. Крім цього, є багато випадків, коли відсутні бланки.
Якщо ми подивимося на приклад Харкова, там в цьому регіоні міграційна служба приймає людей на інтерв’ю лише два рази на тиждень. І за день вони можуть розглянути тільки трьох осіб. Тобто шість людей на тиждень. Якщо я правильно пам’ятаю, у Харкові близько 150 людей подали документи і очікують на розгляд  їх справ.
Але, мені здається, найважливішим індикатором є те, про що говорять біженці між собою. Мені часто доводиться чути: «Це марна справа, адже,  все одно доведеться, заплатити хабар». Не знаю, чи завжди це дійсно так.  Нерідко говорять: «Будеш чекати кілька років. Краще рухатися далі на захід ».

Питання: Люди з яких країн найчастіше просять притулку в нашій державі?

В Україні вже кілька років більшість складають афганці. Якщо подивитися на загальну картину, з яких країн люди приїздять в Україну у пошуку притулку, то - це країни конфлікту. Я можу сказати, що на першому місці - афганці, які становлять близько 30%.
Крім цього, з’явилося багато сирійців (майже 15%). Чому сирійці їдуть сюди? Як і афганці, вони добре знайомі з місцевими умовами. Хтось тут навчався, хтось одружився. І тепер вони з дружинами намагаються повернутися в Україну
Окрім того, останнім часом багато сомалійців звертаються з проханням про статус біженця. У них на батьківщині триває конфлікт. У країнах, де порушуються права людини або йде війна, там люди піднімаються і виїжджають.

Питання: Як Ви оцінюєте зусилля українського уряду в цій сфері?

На сьогодні влада недостатньо працює з біженцями. Так, Міграційна служба намагається змінити ситуацію на краще. Ми бачимо розуміння проблем з їх боку, але, на жаль, після прийняття нового закону міграційна служба і досі не може налагодити повноцінну діяльність.
Деякі міністерства зовсім не звертають уваги на ситуацію, в якій живуть біженці в Україні. Адже у біженців є діти, які повинні ходити до школи.  Болючими залишаються невирішені соціальні питання.
На місцевому рівні в деяких містах, таких як Одеса, місцева влада звертає увагу на долю біженців. У Києві ситуація - складніше.
Біженці, як і всі люди, прагнуть себе прогодувати, вони хочуть мати документи, що підтверджують їх особу. А влада не видає документи, тому що немає бланків. Мені, як Регіональному представнику УВКБ ООН, це аргументують таким чином: «Вибачте, ми ще не зробили тендер і не змогли надрукувати документи». Хоча це передбачено законом від серпня 2011 року. І це не спрощує життя біженцям. Вони запитують, який документ їм показати міліціонерові.
От і складається ситуація, коли за останні пару років кілька сотень людей було переселено в інші країни, такі як Нідерланди, Канада, Америка, Франція, Фінляндія і Швеція. По суті, це держави, які допомагають УВКБ ООН дотримуватися Конвенції 1951 року про статус біженців в Україні. Кожен подібний випадок - це величезне щастя для біженця, тому що він отримує вихід із важкого становища. Але, насправді, це доказ того, що система захисту біженців в Україні не спрацювала. Вони є біженцям там і не є біженцями тут? Такого не може бути. Адже Конвенція одна для всіх.

Питання: Чи могли б Ви детальніше розповісти про ситуацію з шукачами притулку та біженцями в Одеській області?

Одеса - традиційно важливий регіон для системи притулку, перш за все, як багатонаціональний порт з високим рівнем толерантності. Це також місто, в якому навчається багато іноземних студентів. Вони знайшли тут друзів і навіть створили сім’ї. Крім цього, в Одесі було відкрито перший в Україні центр проживання для біженців.
Але, на превеликий жаль,  ми помічаємо наявність деяких складнощів. Багато з них - штучно створені і можуть бути легко подолані. Хоча регіон займає друге місце в країні за кількістю шукачів притулку та біженців, розв’язання проблем часто не потребує великих зусиль.
Зокрема, останнім часом УВКБ помічає затримки у розгляді заяв, які є неприпустимим порушенням прав біженців. Так, матеріали справ не направляються до ДМС у Києві на затвердження. У цей час біженці не можуть вести нормальний спосіб життя - вони не можуть працювати, потерпають через економічні та соціальні проблеми, вони відчувають, що їм немає місця в цій країні. Адже уряд не виплачує допомоги і надає обмежену кількість місць у центрі для біженців.
Ми прикро здивовані, що багато з цих затримок з документами обумовлені тим фактом, що Служба безпеки України не надає відповіді на запити міграційної служби, необхідні згідно законодавству про біженців.
Партнерські організації УВКБ зібрали інформацією про три такі справи, з якими ми звернулися до суду. В одному з випадків ми отримали рішення суду, яким визнано, що відповідь на такий запит і бездіяльність СБУ не може бути причиною для порушення строків розгляду справи.
Зараз УВКБ тісно співпрацює з Міграційної службою в регіоні і Києві над пошуком вирішення цієї проблеми.