Виступ Президента України на конвокації у Національному університеті "Києво-Могилянська академія"

Шановні Андрію Анатолійовичу, В'ячеславе Степановичу!

Високоповажні випускники, батьки та гості!

Сьогодні унікальний день - ми поєднуємо одразу декілька надзвичайно важливих не лише для Могилянки, а й для всієї України свят.

Сьогодні ви робите впевнений крок у майбутнє і переступаєте ту невидиму межу, яка відділяє дитинство та юність від дорослого життя. І насамперед з цією знаменною подією я від усього серця вітаю тих 688 студентів, які нині закінчують Академію.

Символічно, що випуск відбувається саме у День молоді. І у вашій особі поздоровляю з ним усіх молодих українок та українців.

Трохи вам заздрю, бо я закінчував освіту в зовсім іншій країні, коли між нами та Європою ще не впала залізна завіса. Вам же поталанило не просто жити в незалежній державі, в нашій Україні. Безкраї обрії та неосяжні перспективи відкриває Угода про асоціацію з Євросоюзом, бо вона, я в цьому впевнений, це наш важливий перший крок до набуття майбутнього членства України в Європейському Союзі. Я вірю в це. Я не маю жодного сумніву, що кожен з вас вірить в це. А віра є ключова, необхідна складова нашої перемоги. Учора виповнився рівно рік від дня підписання цього історичного документа. І вже 1 січня 2016 року Угода про асоціацію і всеохоплюючу зону вільної торгівлі запрацює повною мірою!

Цілком природно, що саме з європейськими стандартами місцевого самоврядування ми звіряємо концепцію і змін до Конституції в частині децентралізації. Європейська комісія за демократію через право, всім більше відома як Венеціанська, схвалила напрацювання робочої групи і Конституційної Комісії. І на мій розгляд надійшов проект поправок до Основного Закону від Конституційної комісії, членами якої є і дуже важлива та вагома група «могилянців».

Дорогою до вас я поклав квіти до пам’ятника ще одному випускникові Києво-Могилянської академії - історичному гетьману Пилипу Орлику, - автору документа під назвою «П?кта ет констітуці?нес л?ґум ліберт?тумкве еґзерц?тус запорові?нсіс». Саме так латиною звучить назва одного із найважливіших документів нашої історії. Нашої Конституції і першої європейської Конституції. Перекладається як: «Договори і постановлення прав і вольностей Війська Запорозького….» З перекладу назви документу і походить традиція називати його конституцією…

Попри вихідні та святкові дні в моїй адміністрації кипить робота. Ми детально вивчаємо кожну запропоновану зміну, кожну запропоновану поправку, які вже наступного тижня у вигляді законопроекту мною будуть внесені до Верховної Ради і запропоновані Українському народу.

Свідомо й добровільно погоджуюся віддати на рівень територіальних громад значну частину повноважень і фінансових ресурсів, якими сьогодні розпоряджається президентсько-урядова виконавча вертикаль. За Президентом і за префектами залишаються лише контрольні функції.

Але децентралізація не означає послаблення центральної влади в таких питаннях як оборона, зовнішня політика, національна безпека, верховенство права, дотримання громадянських прав і свобод. І вона, ця зміна до Конституції, не має жодного відношення до федералізації!

Українська Конституційна Комісія за підтримки європейської Венеціанської комісії ухвалила мудре і відповідальне рішення, надавши можливість мені, як Президенту країни, як Гаранту Конституції, конституційних прав і свобод, надала Конституційному Суду і Верховній Раді право притягати до відповідальності ті Ради, які, не дай Боже, согрішать сепаратизмом і створять загрозу територіальної цілісності нашої держави. В таких випадках Президент негайно призупиняє повноваження Ради, Конституційний Суд надає правову оцінку, а Парламент призначає дострокові вибори. Без такого запобіжного рішення, як Гарант суверенітету та територіальної цілісності, ні на які децентралізації не погоджуся!

Готова до ухвалення ще одна важлива порція змін до Конституції. Буду наполегливо і навіть настирливо домагатися, аби Парламент проголосував за поправки до Основного Закону, які ми вже чекаємо десятки років, що скасовують депутатську та суддівську недоторканість. Всі ви, мабуть, бачили цього тижня суддю, у якого при обшуку гроші сипалася з-під мантії, неначе листя з осіннього дерева - долари, євро... Що спільного має ця людина з суддівською владою в Україні? Розраховую, що вже наступного тижня Верховна Рада в індивідуальному порядку позбавить цього «служителя Феміди» імунітету, задовольнивши відповідне клопотання Генеральної прокуратури. Але проблему треба вирішувати комплексно, через повне скасування недоторканості всіх депутатів і суддів.

Так само необхідні і зміни до Конституції для реформування прогнилої судової системи. Перші кроки до її очищення ми лише почали робити, але глобальна трансформація судової гілки влади повинна мати в собі і зміни до Основного Закону.

В День Конституції ще раз хотів би запевнити у своїй відданості парламентсько-президентській моделі, до якої Україна повернулася завдяки Революції Гідності.

Час від часу лунають голоси, мовляв, з управлінської точки зору ефективнішою була би президентська модель. Можливо, в такому підході є якесь раціональне зерно. Дехто каже, що нам необхідна зараз чисто парламентська модель. І тут, можливо, щось є.

Однак, гіпертрофована влада президентів на пострадянському просторі стала ознакою авторитарних, а де-інде і взагалі диктаторських режимів. За межі цієї недемократичної резервації ми зробили рішучий і безповоротний крок.

А чиста, без домішок парламентська модель для нас також є проблематичною, з огляду на агресію і потужну довготривалу військову загрозу проти України. Протистояти таким викликам неможливо без президента-головнокомандувача, наділеного достатнім обсягом повноважень. І мені вистачає того, що дає Конституція, і просити більшого, як це робили президенти-попередники, не маю жодного наміру.

Тому чинна форма правління, яка в нас склалася, для України є оптимальною. Закликаю політиків не збурювати суспільство пустими балачками, а вчитися демократії, засвоювати мистецтво пошуку компромісу. Щоб не вийшло так, як колись писав ще один видатний випускник нашої Могилянки великий гетьман Іван Мазепа: «через незгоду всі пропали і самі себе звоювали».

В історії чимало випадків, коли демократії ставали жертвами сусідніх хижих авторитарних режимів, які послаблювали демократичні країни шляхом організації в них політичних чвар… Нам відомі ці уроки історії, і ми не допустимо їх повторення!

Дорогі, шановні могилянці!

Дуже дякую вам всім за запрошення на це свято. Для мене справжня честь бути в цьому освіченому і шляхетному товаристві… І в такому історичному місці, просякнутому українством, патріотизмом і волелюбністю.

Києво-Могилянська академія була першим і тривалий час єдиним вищим навчальним закладом для всієї східної православної Європи. Ми завжди про це маємо пам'ятати. В історії України другої половини 17-18 століть важко знайти визначальні події чи явища, до яких не мала б стосунку Академія. Саме тут зростала ціла плеяда багатьох талановитих людей, філософів, письменників, професійних композиторів, державних діячів.

Вихованцями Києво-Могилянської академії були гетьмани Юрій Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, Іван Самойлович, Іван Скоропадський…

То якщо із ваших стін вийшло стільки гетьманів, значить, рано чи пізно випускник чи випускниця Києво-Могилянської академії стане Президентом України. Я в це вірю! Я просто відчуваю, що десь тут, прямо напроти мене, стоїть зараз той чи та, кого в майбутньому оберуть Главою Української держави…Я мрію про те, щоб це було втілено в життя.

Та куди б вас не закинуло життя, ким би ви не стали, я щиро вірю, що ви будете успішними в будь-якій сфері й зможете знову і сповна реалізувати свої таланти та використати ті знання, які здобули тут, в цих святих стінах.

Ви довели, що навіть при поважному 400-річному віці можна бути лідером в інноваціях, які нам конче потрібні для успішного реформування, модернізації, реалізації європейського вибору та вестернізації України.

У Києво-Могилянській академії започатковувалася система зовнішнього незалежного оцінювання абітурієнтів, яка вже зараз здається абсолютно природньою і працює повсюдно.

Києво-Могилянка у всі часи була україномовним простором. Так само ваш університет першим впровадив ще одну мову навчання і дослідження – англійську. Великий Ґете казав: скільки мов ти знаєш – стільки раз ти людина. Щоб не бути глухим і німим у сучасному світі треба володіти мовою глобального спілкування – англійською. І зараз ми готуємо програму справжньої глобалізації України: розширення можливостей для вивчення, а для певних категорій громадян і обов’язковості, включаючи державних службовців певних категорій, обов’язковості знання англійської мови… І в своєму зверненні до парламенту України я наголосив, що планую оголосити 2016 рік роком вивчення англійської мови. Впевнений, що це правильне рішення.

Не можу не пригадати, що першою в Україні Києво-Могилянка ввела бакалаврські, магістерські та PhD програми.

Новий закон про вищу освіту, який нещодавно був прийнятий, теж написаний за допомогою могилянців. Чимало ваших студентів, і я пишаюся цим, працюють в Адміністрації Президента України - в аналітичній роботі і в підготовці законопроектів.

Сьогодні ключовими факторами успіху стають інноваційний розвиток та людський капітал. Зараз, як ніколи, процвітання країни залежить від людини – компетентної, критично мислячої, активної і відповідальної. Саме таких особистостей вже вміє формувати Могилянка.

Ми пишаємося тим, що з Києво-Могилянською академією пов’язують не лише ґрунтовні знання, а й дуже важливо поняття демократизму, особисту чесність та відповідальність, професіоналізм, реформаторство, відсутність корупції.

Знаю, що багато хто з вас планує продовжити навчання за кордоном. Найкращі університети світу високо цінують ваш рівень знань і здібностей, відкривають перед вами свої двері. Використайте ці можливості. Але потім, з новими знаннями і досвідом обов’язково, прошу, повертайтеся додому. Повертайтеся, бо нам конче потрібні ваші знання, досвід, патріотизм для того, щоб розбудувати нову державу.

Хто, якщо не ви? Це девіз українських десантників і я впевнений, що це і девіз тих стедентів, які приїдуть до нас з-за кордону. А ми, трохи старша генерація, повинні спрацювати так, щоби бажання повертатися в Україну у вас було нестримним і безсумнівним.

Ще в 90-роки Україна здійснила спроби відтворити європейський соціальний порядок. Але тоді забракло критично необхідної кількості людей, які б рухали такі зміни. В результаті, замість європейських інститутів сформувалися їхні квазіформи під владою союзу бюрократії та олігархії. По формі було ніби-то як в Європі, а зміст залишався совково-кримінальним.

Які зміни відбулися тепер і що додає оптимізму мені та Україні? Сформувався потужний прошарок активних людей, для яких європейські цінності стали життєвою необхідністю, умовою самореалізації. Вихід на історичну авансцену української історії цього пасіонарного класу – це я про вас, дорога молодь!, - створив ситуацію, принципово відмінну від 90-х років. Вестернізація, модернізація отримали потужну соціальну базу, на якій успішно приживуться європейські цінності та інститути.

Все у нас вийде, не маю жодного сумніву. Коли ми разом, то все у нас вийде попри російську агресію, попри ті помилки, які ми допускаємо, об’єктивні та суб’єктивні труднощі, попри наші помилки. І незважаючи на зусилля антиреформаторської фронди, яка формується на наших очах корумпованою бюрократією, олігархією, криміналітетом і п’ятою колоною.

Шановні пані та панове!

Насамкінець хочу побажати цьогорічним випускникам знайти свій шлях, свою, говорячи словами Сковороди, «сродну працю», а Києво-Могилянській академії – довгих років процвітання.

Також звертаюся до керівництва університету та викладачів: ваша праця - це той внесок, який ви робите у формування молодого покоління є неоціненним. Низький уклін вам за подвижництво!

Усім наснаги, мудрості та щастя! Країні - миру. Нам з вами - перемог. І слава Україні!