Це спогади тих, хто пережив окупацію нацистів.

І це спогади тих, хто пережив російську окупацію. Однакові жахи, злочини однакових нелюдів.

80 років тому мільйони українців боролися, аби нацизм програв назавжди. Але сьогодні українці знову протидіють злу, яке відродилося, прийшло знову, хоче знищити нас знову. Армія нелюда, який убиває, катує, стирає з лиця землі мирні міста й села. Зло, ім’я якого – російський фашизм. Скорочено – РФ.

Свідок цього – цей підвал у селі Ягідне на Чернігівщині. Рашисти загнали й тримали тут майже місяць усіх жителів села. Усіх. 350 людей. Всіх дітей цього села. 80 дівчаток і хлопчиків, наймолодшому з яких – півтора місяця. Кожен у світі може зрозуміти, що таке путінська Росія, уявивши себе тут, у цьому підвалі, серед цих людей. Без світла, їжі, води, ліків, повітря, у приміщенні, де було менше як метр на одну людину. Спали сидячи. Виходили на вулицю лише раз. Їли по 200 грамів юшки на день. Чоловіків на морозі роздягали догола, аби знайти українські татуювання. Десять заручників тут померли. Їх заборонили ховати. Ще 17 людей рашисти вбили. У будь-якому куточку світу це називають одним словом: пекло. Коли спалюють цілі села, вчиняють масові страти, ставлять до стінки із зав’язаними очима та вбивають. У будь-якому куточку світу це називають одним словом: нацизм. Якщо це не нацизм, то що тоді?

І всі на Землі знають історію й пам’ятають, як боротися з нацизмом. Коли людство об’єднується, протидіє Гітлеру, а не купує в нього нафту й не приходить до нього на інавгурацію.