У Львівському Будинку праці відбулося засідання мобільної групи для комплексного вирішення питань працевлаштування внутрішньо переміщених осіб, котрі переїхали з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО. Окрім посадовців міського та обласного центрів зайнятості, у заході взяли участь активісти волонтерських організацій, зокрема ГО «Кримська хвиля», «Схід і Захід – разом», «Україна – шлях єдності», безробітна донеччанка – модератор групи «Вітер зі Сходу» у мережі Facebook.
        Мета зустрічі – спільними зусиллями визначити оптимальний шлях повернення до трудової діяльності десятьох переселенців. Фахівці міської служби зайнятості ретельно підготувалися до засідання. Ознайомившись з персональними картками клієнтів, вивчивши їхню трудову біографію, освітньо-кваліфікаційний рівень, вони сформували для кожної особи індивідуальний пакет пропозицій працевлаштування. Одначе, перш ніж щось пропонувати, хотіли з’ясувати їхні наміри та побажання щодо перспективи зайнятості у Львові. Розмова з пошуковцями роботи точилася у дружній, невимушеній атмосфері. Приїжджі, що були запрошені на захід, переповідали свою історію життя, в якій неоголошена війна на сході внесла жорстокі корективи, змусила покинути рідний дім, роботу, їхати світ за очі, аби врятуватися від ворожих куль і жити серед однодумців у рідній країні.
          Для прикладу, пані Оксана, мікробіолог за фахом, побувала майже на всіх місцевих підприємствах, де використовується праця таких спеціалістів. На жаль, ймовірність працевлаштування за спеціальністю дуже мала. Тому вона роздумує над започаткуванням власної справи. Для цього є певні передумови: оскільки на Львівщині швидкими темпами розвивається туристична галузь, вона разом з чоловіком готова виготовляти сувенірну та іншу продукцію у кримськотатарському стилі. Зараз розшукує інвестора. А допоки це питання відкрите, жінка готова вчитися чи брати участь у громадських роботах.
          Шлях у бізнес обрав ще один переселенець п. Ярослав. Хлопець стверджує, що проводить моніторинг ринку з тим, щоби остаточно визначитися з видом діяльності. Низькі заробітні плати, що пропонують працедавці найманим працівникам, його не влаштовують, а перспектива працювати на себе дозволить реалізувати мрії, успішно побудувати кар’єру.
        Цікавим був діалог з п. Вікторією. Жінка працювала начальником поштового відділення. За скеруванням фахівців Донецького міського центру зайнятості свого часу закінчила курси перукарів. Зрозумівши, що у Львові влаштуватися за фахом нереально, вирішила кардинально змінити професійну сферу й займатися моделюванням зачісок. Уже й про місце праці домовилася, отож невдовзі надаватиме львів’янам послуги в одній із міських перукарень.
         Бойові дії на сході вивели п. Олександра із трудового строю. Він тривалий час лікувався, нещодавно оформив інвалідність третьої групи. Чоловік зрадів пропозиціям працювати охоронником. Затримка лише за індивідуальною програмою реабілітації. А п. Ольга та п. Галина мали справу з коштами. Одна працювала касиром у центрі дозвілля, інша – продавцем, касиром, торговим агентом у сфері торгівлі. Якщо перша чітко прийняла рішення, що осяде у Львові, ретельно позаписувала реквізити всіх ймовірних працедавців, то друга ще роздумує, чи не поїхати їй до родичів у Кіровоградську область.
        Пропозицію навчатися на курсах водіїв трамвая або електрогазозварника пообіцяв обміркувати п. Ешрєф, колишній мешканець Криму. Молодий хлопчина після закінчення школи працював вантажником. Попередні скерування на роботу він відхиляв через низький рівень заробітної плати – 1300-1400 грн. Навчання – саме те, що йому потрібно для повернення до продуктивної зайнятості.
        Знайти роботу із зарплатою понад п’ять тисяч гривень, а саме стільки п. Василь та п. Ірина отримували за попереднім місцем роботи, у Львові дуже складно. Оскільки чоловік надіється повернутися до рідної домівки, зацікавився тільки можливостями тимчасового підробітку. Тим паче, що він спеціаліст по металоконструкціях, а в столиці Галичини ця галузь не розвинена. А Ірина Валеріївна вже не мислить себе без Львова. Колись вона була переконана, що до пенсії працюватиме начальником дільниці на фабриці «Рошен». Одначе не судилося. Мріє працювати з людьми, особливо їй імпонує готельний бізнес. Погодилася з пропозицією фахівців служби зайнятості підвищити рівень кваліфікації або змінити фах, отримавши ваучер, що в недалекому майбутньому прокладе місток до роботи та стабільного заробітку.
        Задоволена співпрацею зі службою зайнятості і пані Світлана. Спочатку жінка під наглядом наставника освоюватиме у центрі зайнятості комп’ютерну грамотність, а потім навчатиметься у Львівському ЦПТО, опановуючи фах продавця. Адже досвід роботи у торгівлі у неї є, а от свідоцтва про освіту бракує.
        Представники громадських організацій активно долучалися до бесіди з безробітними. Вони також володіють певною інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади. Адже дехто з їхніх земляків переїхав до Львова й перевіз сюди свій бізнес. Тепер під час пошуку персоналу надає перевагу у працевлаштуванні луганчанам і донеччанам. Окремо активісти записували координати безробітних, радили, куди можна звернутися.
       Які ж підсумки роботи мобільної групи? Перемовини з безробітними доволі результативні: двоє осіб за сприяння центру зайнятості займатимуться власним бізнесом, стільки ж невдовзі будуть освоювати новий фах або підвищувати кваліфікаційний рівень, трьом переселенцям вручені направлення на роботу, одна особа самостійно вирішила питання працевлаштування. Допоки ще два внутрішні мігранти остаточно не визначилися з місцем проживання, їх залучать до тимчасової зайнятості.