Платник податку на доходи фізичних осіб має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.

Перелік всіх податкових соціальних пільг визначено ст.169 Податкового кодексу України.

Зокрема, податкова соціальна пільга надається для будь-якого платника податку у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», який набрав чинності з 01 січня 2019 року, прожитковий мінімум для працездатної особи (з розрахунку на місяць), установлений на 1 січня 2019 року – 1921 гривня.

Тобто, у 2019 році базовий розмір (100%) податкової соціальної пільги становитиме: 1921 грн х 50% = 960,50 грн.

Податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (станом на 01.01.2019 року – 1921 грн.), помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2019 році – 2690 грн.).

Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.