Повірити в себе. Переселенці досягли перших успіхів у бізнесі
30.06.2015
Повірити в себе. Переселенці досягли перших успіхів у бізнесі

Матеріали взяті з:
http://ua.korrespondent.net/ukraine/events/3528570-poviryty-v-sebe-pereselentsi-dosiahly-pershykh-uspikhiv-u-biznesi
Переселенці з Донбасу та Криму через рік досягли на новому місці успіхів у бізнесі.http://ua.korrespondent.net/ukraine/events/3528570-poviryty-v-sebe-pereselentsi-dosiahly-pershykh-uspikhiv-u-biznesi
У маленькому кафе-кондитерській «Любов Сake» на вул.Горького в Києві наливають смачний домашній лимонад. Атмосфера тут незвично камерна для центру мегаполіса: тихо грає музика, м’яко блимають лампи, стіни — в пастельних тонах. На все це подвійно приємно дивитися, коли дізнаєшся, що заклад створено руками тендітної 26-річної Анастасії Ларкіної з Донецька.
«Спочатку у мене була ідея створити місце, де було б максимально затишно, де тебе завжди зустрічала б господиня і куди хотілося б повертатися. Процес іде, і я відчуваю, що у нас все вийде», — зі збентеженою і одночасно гордою посмішкою розповідає власниця кафе.
Біля кримсько-татарської чебуречній «Софра» (у перекладі з їхньої мови — «накритий стіл») на Подолі не проштовхнутися. Тутешні чебуреки — справжній витвір мистецтва. Кафе прикрашено українською та кримськотатарською символікою, а частина доходу йде на допомогу бійцям АТО. Сім’я Буджурова, яка не прийняла анексію Криму і переїхала на материк, у своєму кафе намагається хоч трохи відновити атмосферу батьківщини, пригощаючи відвідувачів неперевершеними чебуреками і аникамі — аналогами перше, тільки печеними на сухій поверхні, а не смаженими у фритюрі.
Ескендер Буджуров, глава сім’ї, на півострові працював керуючим готелем, планує на додаток до «Софри» відкрити мережу закусочних по Києву, в тому числі і дитячих - з східними солодощами.
Тетяна Ткаченко з Луганська організувала в Києві виробництво делікатесів. Проект називається «Гурманьякі» і пропонує покупцям кулінарні солі, суміші для глінтвейну і традиційні англійські десертні креми — курди.
Стиліст і візажист з Донецька Ганна Кравченко півроку тому приїхала до Києва з парою суконь і валізкою косметики. Облаштувавшись в столичному ТРЦ «Гулівер», вона стала співзасновниця салону краси «Руки-Ножиці» і за півроку змогла зібрати на своїх 20 м салону чи не пів-Києва.
Дмитро Острецов з Луганська живе вже рік в Дніпропетровську.
Ще на батьківщині Острецов почав пробувати працювати на себе: займався програмуванням, маркетингом і рекламою, розробляв інтернет-сайти. У Дніпрі довелося створювати базу заново — не тільки шукати нових замовників, але й купувати дорогі комп’ютер, камеру та інше обладнання.
Зараз йому вистачає грошей не лише на те, щоб постійно оновлювати робоче місце, але і регулярно подорожувати, а також чути від знайомих: «Дімка - найуспішніший з переселенців, яких я знаю».
Перекласти бізнес в інше місто — справа важка, клопітка і часто майже нездійсненна. У цьому переконався не тільки Острецов, але і його землячка Ганна Ліферова. У її рідному Красному Лучі залишилося три бізнеса, недавно куплений будинок і машина.
«На втечу була рівно година — згадує Ліферова, — часу вистачило, щоб лише одягнутися, взяти документи і виїхати на вокзал».
Крім підприємництва, Ліферова на батьківщині займалася громадською діяльністю — очолювала молодіжну організацію, займалася соціальною роботою. У Києві вона вирішила продовжити саме цю лінію. Луганчанка займається проблемами переселенців у фонді «Схід-Київ-Допомога», а також стала президентом громадської організації «Діти Донбасу». Паралельно вона закінчує магістратуру за фахом теолог.
Багато чого втративши в рідному Красному Лучі, Анна Ліферова не опустила руки. Зараз вона допомагає переселенцям.
Працевлаштування переселенців — серйозна проблема. У Держслужбі зайнятості населення кажуть, що з початку кримських подій і проведення АТО до них за допомогою звернулися 50,5 тис. біженців. Це крапля в морі порівняно з реальною кількістю тих, кому потрібна робота на новому місці.
На допомогу приїжджим прийшли волонтери, які відкрили школи навчання новим спеціальностям і підприємництву, а також допомогли знайти роботу. Ті переселенці, хто на малій батьківщині вів активний спосіб життя, займався власною справою, через рік після втечі від війни і анексії вже досягли перших успіхів.
Біженці стали відкривати свої кафе і перукарні, запускати рекламні проекти, домагатися необхідних результатів, щоб стати успішними.
news_gallery_bcrumbs:
related_news:
03.04.2017
За три останні роки в Україні вже звичними, на жаль, стали історії людей, які були вимушені залишити свій дім. Біженці, переселенці чи оф...
28.09.2016
21 сентября в Impact Hub Odessa в рамках украинско-немецкого проекта «Киевский диалог» состоялась публичная дискуссия «Интеграция вынужде...
01.08.2016
Темношкірий чоловік готує обід. У маленькій кухні дуже чисто, всі поверхні порожні: жодної виделки або блюдечка, немає ані скатертин, ані...
comments:
no_commentsadd_comment: