І знову нас покликала дорога. Сьогодні це поїздка до Вірменії. В країну моєї молодості, де в далекі часи, а вірніше з жовтня 1974 року по січень 1977 року я проходив строкову службу в Арташатському прикордонному загоні.

Це було 41 рік тому. Багато, що змінилося з тих пір. Але армійська служба в минулому була доброю життєвою школою для мне і лишається такою і сьогодні.

Дуже гарні спогади про це…

Шлях з Одеси до Києва літаком приблизно 50 хвилин, а далі до Єревана ще 2 години 35 хвилин. Летимо туди, де доба починається о 20.00. Так було прийнято на кордоні, всі 810 днів які я там служив.  

Тоді це було перше серйозне випробування для мене, яке продовжується і зараз, бо часи міняються, а ми лишаємося вірними своїм принципам, правилам не зважаючи вже на свій вік.

У кожного із нас своя мета, свій вибір, свій шлях, і своя творча стезя. І тому ми летимо, пливемо, їдемо, біжимо, щоб вчасно потрапити туди, куди прагнемо. А треба просто встигати, бо час життя лине дуже швидко, і треба скрізь поспішати, і якщо є така можливість, то допомагати іншим.

Що і робить зараз наш друг і побратим Едуард Хачатрян за що йому велике спасибі.

І ось ця поїздка, це його ініціатива, і не перша, і не остання. Едуард переймається і допомагає вірменській діаспорі, і не тільки в Одесі, а також за її межами.

Патріот, меценат, бізнесмен, і гарна та працьовита людина, з якого потрібно брати приклад підростаючому поколінні, молоді, як в нашому місті, так і на його батьківщині, де він народився – у Вірменії.

Для багатьох моїх колег ця поїздка була сюрпризом і загадкою, вони були тут вперше. Тут є що побачити, чим здивуватися, чим зачаруватися…

А головне це вірменська гостинність. Зустріли, відвезли в готель, поселили, святкова вечеря, і ознайомлення з дуже насиченою програмою на 8 днів за допомогою туристичного агентстваJanARMENIA. А саме: екскурсія по місту (площа Республіки, площа Шарля Азнаура – оперний театр, каскад). Відвідання Храму Гарні, монастирського комплексу Гегард, галереї «Ноян Гарден», собору Ечміадзіна, Храму Звартноц, Хор Вірапа, Арені, Нораванк, Татев, Горис. Санаторій Джермук. Подорож до Селімського перевалу та караван-сараю «Великий шовковий шлях», монастиря Севанаванк та Норатус біля озера Севан. Далі Дилижан, Гошаванк, Агарцин.

Відвідання пам’ятних та історичних місць, присвячених вірменському алфавіту: місць Ованованк та Сагмосаванк.

Відвідання меморіального комплексу Героям визвольної боротьби Вірменії Ераблур, де похований в 1992 році українець з Херсона Микола Кічмар.

Музею – інституту геноциду вірмен, музею історії Вірменії, Матенадарян, музею Сергія Параджанова та уродженця міста Нової Каховки Олександра Спендіарова, відомого вірменського композитора та диригента, народного артиста Вірменії.

Візит до Національної галереї Вірменії, де збережено найцінніша колекція виробів вірменського та світового мистецтва – майже 40 тисяч високохудожніх експонатів живопису, графіки, скульптури та декоративно-прикладного мистецтва. Це тільки та маленька частина, що запланована була до нашої подорожі. Головне в подорожі – це спілкування з мешканцями цього міста та представниками влади Вірменії. Варагом Сисеряном, Арамаісом Григоряном, Вагаршаком Акопяном та начальником відділу по зв’язках з вірменськими товариствами країн СНД Едгаром Овселяном. Лідером опозиційної партії Вірменії Арменом Рустамяном, та іншими представниками громади Вірменії, нашими колегами журналістами.

Знаменною подією нашої поїздки звичайно було відкриття пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку в центрі міста Єревана, де були присутні дипломати, влада міста, заступник міністра культури Вірменії В. Будумян, представники Федерації українців Вірменії (голова Тригуб-Аратюнян Ганна), з Києва приїхав заступник голови спілки вірмен України Тігран Авакян.

Голова Київської вірменської громади Норік Геворкян, голова СВУ в Запорізькій області Арташес Саргсян, голова СВУ в Закарпатській області Оганез Нікогосян, голова громади Хмельницької області Сурен Аваген та міста Кам’янець-Подільський Артующ Гаспарян та голова Сумської громади Геворг Бегларян та наша творча група журналістів України.

Поезія Кобзаря здобула визнання вірмен ще наприкінці ХІХ ст.. – переклади друкувалися як у Вірменії, так і у журналах і газетах, які виходили поза її межами. Гегам Сарян переклав більшість творів українського генія. «Кобзар» вірменською мовою неодноразово перевидавався, починаючи з 1939 року. Тарас Шевченко, який написав тираноборчу поему «Кавказ» відтепер увічнений і в гірській Вірменії.

Після святкових промов пам’ятник великому кобзарю відкрили Державний секретар МВС України Андрій Заєць, надзвичайний та повноважний посол України у Вірменії Петро Литвин та депутат парламенту, лідер партії «Процвітаюча Вірменія», меценат на кошти якого був зроблений пам’ятник Гагік Царукян.

Пролунали гімни України та Вірменії і у виконанні творчого колективу «Дніпро» були представлені українська пісня «Реве та стогне Дніпр широкий» та композиція «Як у нас на Україні».

Приємне в цій подорожі було і те, що наш візит до Вірменії відбувся під час проведення 17го Міжнародного саміту 30 країн Франкофонії, і в місті було дуже багато іноземних делегацій та присвячений він був творчості і пам’яті всесвітнього відомого співака, Національного героя Франції, вірмена за національністю Шарля Азнаура, портрети якого були розміщенні в багатьох місцях міста і скрізь лунала музика, у виконанні співака.

Вірмени шанують свого земляка і мріють про те, щоб республіканський аеропорт був названий його ім’ям. Шана їм, цьому мужньому народу, який пройшов випробування часом, зберіг свою культуру і розраховує на підтримку розбудови Нової Вірменії за рахунок інвестицій багатьох вірменських діаспор по світу. А це сьогодні реалії нашого життя, які перетворюють місто до зразкового стану, що ми і побачили на свої власні очі у Вірменії.

Поїздки, зустрічі, розмови з мешканцями Єревана і багатьох міст, в яких ми побували, свідчать про те, що зміни відбуваються і гарантом цих змін є народ. І (я переконаний) новий парламент, який в цьому році, або в залежності від прийнятого нового закону, про вибори, буде вирішувати всі питання життєдіяльності прозоро, а довіра народу повинна бути правильно використана.

Будемо вірити та надіятися, що трьох мільйонний народ Вірменії зробить свій вибір і стане прикладом для всіх країн пострадянського простору.

Побажання українцям мирного неба і щасливого життя передавали через нас також мер міста Гайк Марутян, народний артист Вірменії Ашот Казарян, мій добрий товариш по асоціації спортивних журналістів Тигран Оганисян та багато інших мешканців міст і селищ, де ми були цілий тиждень.

Час летів дуже швидко. Нам показали більшість храмів і історичних пам’яток Вірменії, які збереглись тут і знаходяться під захистом держави. Це все вражає.

Вірменія стає одним з туристичних центрів світу. У всіх музеях черги і бажаючі доторкнутися до минулого цієї мужньої і стійкої держави. Кожний крок по місту, це пам’ять про минуле, погляд у майбутнє і звичайне сьогодення.

Дай Боже, щоб ця оксамитова революція у Вірменії на чолі з Миколою Пашиняном утвердила єдність народу. І бажання влади бути з народом і перейматися його турботами заради майбутнього своїх дітей і своєї країни. Хочу в цій статті процитувати вислів президента Вірменії Армена Саркісяна від 3 жовтня на церемонії вручення йому премії інституту «Схід – Захід» в Нью-Йорку: «Ми маленька держава та світова нація – нація XXIстоліття. Таких націй не багато, та я переконаний, що маючи маленькі держави світової нації, маючи міжнародні стосунки, можна об’єднатися і побудувати свою державу, і це є майбутнє».

Весь час перебування у Вірменії я у свій блокнот дещо записував, вів свій щоденник перебування, дуже багато там записів. Є і вірші, які я і пропоную вам російською мовою. Бо більшість людей Вірменії знають російську, вивчають українську, є українські школи, а посольство України вивчає і вірменську мову.

P.S.  В кінці своєї розповіді хочу щиро подякувати нашим гідам Гарнику Мірзояну, Овсепу Ванцяну, Акабу Ісабекяну та Армену Петаяну – голові правління Одеського центру вірменознавства за гарну та змістовну програму нашого перебування у Вірменії.

Юрій Работін,

Голова Одеської регіональної організації НСЖУ