Коридори лікарні не встигають ковтати і випускати народ. Коли стоїш і тримаєшся за щось, можна почувати себе трохи у безпеці в цьому людському потоці. Перед очима пролітають, пробігають, снують, човгають сотні і сотні людей…з різних куточків світу. І с кільки ж тут діточок!
     На Вінниччині є місце, куди неодмінно вже протягом десятиліть приїжджають за знаннями молоді іноземці. Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня є одним з основних базових місць практичного навчання в Україні іноземних студентів – майбутніх рятівників маленьких життів.
     Лікарський досвід, який акумулюється у стінах лікарні, постійно передається майбутнім іноземним спеціалістам. Вражає атмосфера та дух, який пронизує лікарню. Поряд з горем, скорботою та неймовірним напруженням нервів батьків та лікарів – надія, віра та любов і неодмінне сподівання на життя маленьких пацієнтів…Віра у перемогу життя над смертю надихає колектив на виснажливу працю.
     Коли тривають іспити у Вінницькому медичному, в дитячій лікарні особливо людяно. Стривожені обличчя батьків, серйозні погляди лікарів та розгублено-співчуваючі очі іноземних студентів…Пригадую, як здушило у горлі, коли дівчина з невідомої африканської країни, яка п’ять хвилин назад знервовано теребила зошит з лекціями, тепер з обличчям щасливої матері пригорнула до себе якусь манюню біленьку крихітку і ніжно гладить її по личку, пшеничних косках, щось шепочучи їй на своїй загадковій мові…
      У Вінницькій дитячій лікарні створені умови для того, щоб іноземні фахівці змогли отримати безцінний досвід лікування діточок від народження і до повноліття, досвід «витягування з того світу», досвід жертовності одних людей заради життя інших. Завдяки нетрадиційного підходу головного лікаря ВДКЛ Паненка Василя Васильовича до організації функціонування лікарні, імплементації новітніх найкращих у світі технологій та методик лікування та адміністрування, громадяни України та іноземні пацієнти можуть сподіватись на допомогу та «зцілення» їх дітей у надскладних випадках захворювань. Буде не зайвим підкреслити тільки один-два факти з особливостей функціонування лікарської установи, щоб зробити певний висновок: головний лікар, даючи приклад підлеглим, обов’язково виходить на огляд хворих у неділю, у свій законний вихідний, як це заведено у західних клініках, а ще проводить унікальні хірургічні операції, тобто поєднує функції адміністратора і практикуючого хірурга, не даючи собі слабини, не перекидаючи відповідальності на підлеглих у тих чи інших випадках, посилаючись, наприклад, на надмірну завантаженість. Недарма, доречи, в неофіційних бесідах батьки «зцілених» ним дітей і самі практикуючі лікарі закладу називають його позаочі «наші золоті руки». Однак, на такий висновок, підтверджений роками виснажливої роботи, заслуговує і більшість спеціалістів дитячої лікарні.
      Тому іноземці, які бажають отримати практичний досвід врятування маленьких життів, можуть впевнено обирати саме м. Вінницю, як старт у майбутнє лікарської професії. Україна має великий досвід у практичній медицині, який вона охоче передає всім представникам людства. Отже, ласкаво просимо до України!