– Існує думка, що міський голова має бути господарником, а не політиком. Як Вам вдається поєднувати перше з другим?

     – Міський голова, в першу чергу, стратег. Він має бачити розвиток міста на кілька років вперед. Важливим є менеджмент і управління, але в основі всього лежить людина – якісний, фаховий працівник. У нас в міській раді Львова понад 6 років діє програма стажування, коли молоді люди можуть прийти і реалізовувати свої проекти, працювати з посадовцями. І кращих ми беремо на роботу. Сьогодні середній вік працівника департаменту міського голови – 26 років. Молоді люди не знають слова «ні». Хоча, безперечно, потрібен досвід.

     Якщо Ви мене сьогодні запитаєте, наскільки я відчуваю себе міським головою, скажу, що на 10%. А ще 90% – треба вчитись і вчитись і працювати кожного дня, бо місто – це живий організм. Якщо болить палець, то людині погано. Так само в місті: якщо не працює одна сфера, не працює все місто. Тут головне – гармонійний розвиток кожного напрямку.

    Безперечно, не можна побудувати успішне місто, якщо країна не розвивається. Тому з моїми колегами ми об’єднались в політичну силу, головне завдання якої – побудувати країну, в якій хочеться жити.  

     – Згідно з результатами нещодавнього опитування, проведеного Соціологічною службою Центру Разумкова серед львів’ян, 27,3% опитаних готові проголосувати за об’єднання «Самопоміч» та 42% проголосували б за Вас під час виборів міського голови Львова. Це досить вагомі цифри. Як Вам вдалося досягнути таких результатів?

     – Жодне дослідження – не показник. Показником успіху є робота. Якщо я бачу, що львів’яни задоволені відремонтованими дорогами, прибраними тротуарами, освітленими вулицями      – це показник успіху. Нема секрету успіху, як у казках, коли одним велінням руки з’являються молочні ріки з кисільними берегами. Тільки важка, щоденна праця. Я багато спілкуюсь з людьми. Жодного разу, скільки працюю на посаді, я не доручав проводити прийоми мешканців своїм заступникам. Завжди спілкуюсь з людьми особисто. І вони є тим секретом. Запитайте і люди розкажуть, що їм потрібно. 

     Львів’яни дуже особливі: коли важко, ми гуртуємось. 

     – Зазвичай керівник політичної партії вписує своє прізвище на перше або на друге місце у партійному виборчому спискові.  Під час минулих виборів до Верховної Ради України Ви визначили для себе 50-те, тобто завідомо непрохідне місце по списку «Самопомочі». Чому?

     – Якщо ми хочемо змінити країну, у владу повинні йти розумні, відповідальні, чесні люди. Таких людей ми довго шукали, переконували. І сьогодні я гордий за депутатів, які представляють «Самопоміч» у Верховній Раді. Кожен з них – це сформована особистість, і в професійному плані, і в моральному. Це зрілі люди, які себе зреалізували і зараз віддають свої сили, здоров’я і час, аби змінити нашу країну. 

     Мені мешканці Львова довірили керувати містом. Для людини, яка народилась, виросла у Львові, керувати цим містом – найбільша честь. Я з гідністю стараюсь виконувати ті завдання, які ставить переді мною громада. 

     – Нещодавно у Львові відзначали 150-річчя від дня народження митрополита Андрея Шептицького. В урочистостях взяв участь Президент України Петро Порошенко, що стало визнанням величезних заслуг цього церковного ієрарха перед українським народом. Які, на Ваш погляд, думки митрополита Андрея можна вважати слушними для наших сучасників в нинішні непрості часи?

     – Я завжди говорю, що Львів породив двох велетнів, двох титанів – це король Данило Галицький і митрополит Андрей Шептицький. Всім нам відомо, що митрополит не був простим духівником. Він займався просвітництвом, духовним розвитком мешканців цієї території, він рятував людські життя. Відомо, скільки євреїв він врятував. 

     Сьогодні, на жаль, ми дуже мало знаємо про митрополита, про його твори. Я переконаний, найкращим вшануванням пам’яті митрополита для кожної людини буде, якщо ми просто відкриємо його Послання і почитаємо. Настільки далекоглядні речі митрополит писав у ті роки, настільки вони актуальні сьогодні. І якби кожен державний урядовець сьогодні почитав митрополита Шептицького, зокрема «Як збудувати рідну хату», зовсім іншою була б ситуація в Україні. 

    – Зараз багато говорять про децентралізацію. Якою, на Вашу думку, має бути децентралізація на рівні міського самоврядування? Які вигоди така децентралізація може принести конкретно мешканцям Львова?

     – Знаєте, що зробили у темні віки Середньовіччя, аби вийти із застою? Магдебурзьке право. Ми сьогодні видумуємо велосипед. Усі говорять, якою має бути децентралізація, але ніхто нічого не робить. Локомотивом змін в країні є міста. Віддайте повноваження містам – ось вам децентралізація. Кожна громада добре знає, як зробити так, аби наповнити свій бюджет, аби побудувати собі дороги, відкрити садочки. Цього року ми відчули невеликі зрушення в плані фінансів. А міліція, Архбудконтроль, санстанція, інші державні структури, які жодного підпорядкування місту не мають? 

    – Розкажіть, будь ласка, що у Львові робиться для допомоги українським військовим, які брали та беруть участь  у стримуванні російської агресії на Донбасі? Що собою являє соціальна картка львів’янина-учасника АТО? Які права  вона дає?  

    – Хлопці, які воюють на Сході – Герої. Кожен з них заслуговує нашої пошани, визнання і допомоги. Львів першим затвердив Комплексну програму підтримки учасників антитерористичної операції та членів їхніх сімей – мешканців м. Львова.

    Постійно до управління соціального захисту Львівської міської ради звертаються львівські сім’ї за отриманням соціальних гарантій від міста. Ми надаємо учасникам АТО, членам їхніх сімей та членам сімей загиблих під час участі в АТО звільнення від сплати за послуги з утримання будинків та прибудинкових територій. Постраждалим учасникам АТО також виділяється одноразова матеріальна допомога.

    На квартирному обліку у Львівській міській раді та у списку учасників АТО перебувають понад 780 учасників АТО – військовослужбовців, 26 сімей загиблих учасників АТО, 5 інвалідів і 115 учасників АТО – працівників міліції, мешканців м. Львова. 

    Ми також розпочали процедуру зі зведення будинку для учасників АТО. 

    Звичайно, та допомога, яку ми надаємо – це дуже маленька частина того, що заслуговують наші Герої. 

    Щодо картки львів’янина. Першими таку картку вже з жовтня почнуть отримувати учасники АТО. Картка надаватиме доступ до 20 послуг. Це сучасна соціальна банківська платіжна ID-картка, завдяки якій учасники АТО отримають доступ до таких послуг, як звільнення членів сімей учасників АТО від квартирної плати; безкоштовний проїзд у комунальному транспорті; безкоштовне харчування у дитячих садках та школах дітей учасників АТО; надання одноразової матеріальної допомоги учасникам АТО; безкоштовне оздоровлення дітей учасників АТО; доступ до порталу «Особистий кабінет мешканця» тощо.

     – Як у Львові розвивається електронне урядування? За яким принципом працює «Особистий кабінет мешканця», який надає онлайн-доступ до адміністративних послуг і електронних сервісів міста? Скільки львів’ян вже скористалися цими можливостями? Чи ведеться робота у Львові по створенню Центрів надання адміністративних послуг по прикладу Грузії? 

     – Львів – перше місто в Україні, яке відкриває мешканцям шлях до електронних послуг. 15 червня у Львові відкрили для пілотного користування «Особистий кабінет мешканця» з першими в Україні важливими для громадян електронними послугами та ідентифікацією людини (замовлення завірених копій ухвал ЛМР та видача довідок про перебування на квартирному обліку, довідки про несудимість з МВС, а також довідки про доходи в ДФС). З того часу понад 800 мешканців скористалися порталом. Наступним етапом буде збільшення кількості послуг, які можна отримати. На порталі функціонуватимуть і електронні сервіси міської ради: е-звернення, запис на прийом до посадовця, оплата комунальних послуг, перевірка стану виконання звернення, перевірка квартирної черги, подання показників лічильників, запис дитини в ДНЗ тощо.

     З 2009 року у Львові функціонує Центр надання адміністративних послуг. Система обслуговування розроблена на основі досвіду роботи подібних центрів за кордоном, в тому числі в Грузії. Також відкрито 6 територіальних підрозділів Центру в усіх районах міста. Усі приміщення Центрів розташовані на першому поверсі, облаштовані пандусами для безперешкодного пересування осіб з особливими потребами. Центральний офіс обладнано електронною системою керування черги, що дає змогу громадянам уникнути очікування черги, непорозумінь та конфліктних ситуацій.

     В одному місці людина може залишити свої документи, заяви, записатися на прийом до посадовця, отримати певну послугу. У наших Центрах мешканці також можуть отримати послуги п’яти органів державної влади, окрім власне міської ради. Це зручно, комфортно, швидко. І це мінімізовує корупцію, з якою ми усі боремось на словах. Адже людині не треба ходити по кабінетах, домовлятися з посадовцями. Послуги можна замовити в одному місці. Щодня такими послугами користується понад 350 мешканців міста.

     – Що собою являє проект «Креативний квартал» та яка його мета? 

     – Львів – це дуже динамічне місто. У нас багато молоді, понад 150 тис. студентів. Звичайно, щоразу з’являються цікаві ідеї, проекти, як оживити закинуті приміщення колишніх заводів, чи великі складські приміщення, які вже ніхто не використовує. Так виникла ідея створити «Креативний квартал». Це мав би бути великий комплекс з коворкінгом, стартап-боксами, залами для майстер-класів та заходів, творчими майстернями, центром з розвитку дітей, поштовим відділенням, прес-центром, еко-парком, парковкою та багатьма іншим цікавими речами. Такий інноваційний хаб ми хочемо створити на вул. Вітовського. Цей квартал стане місцем зустрічі, спільної роботи і розвитку львівських представників технологічної та креативної спільнот, а також підприємців та тих, хто хоче ними стати. Завдання проекту полягає у тому, щоб запустити сценарій інноваційної економіки в країні, перетворивши Львів у Центр креативного підприємництва та Startup City.

    – Якось в одному з інтерв’ю Ви зазначили: «5% свого часу я витрачаю на роботу, 95%  – на подолання труднощів, які створює нам власна держава». З якими бюрократичними труднощами найчастіше стикається львівський міський голова?

    – Я стикаюсь з такими ж труднощами, як і мери інших міст. Суть проблеми – у відсутності децентралізації, про що ми говорили раніше. Ось простий приклад: ми не могли вчасно почати капітальні ремонти доріг, шкіл, бо кошти, які у міста фізично є, не пропускало казначейство. Хіба це нормально? Чому місто не може розміщувати вільні кошти у приватному банку як депозит? Чому Міністерство культури погоджує будівництво у зоні,  яка належить до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО в центрі міста, коли міська рада заперечує проти цього? Таких речей багато. Наприклад, де у Львові ставити сіті-лайт вирішує чиновник в Києві. Нас просто інформують. 

Але я великий оптиміст. Я вірю у завтрашній день, в Україну і в наших людей! 

      – Останнім часом серед українців стало модним їздити до Львова на відпочинок, особливо на якісь свята. Зазвичай враження залишаються суто позитивними, про що можна знайти чимало інформації в соціальних мережах. Що надалі планує робити міська влада Львова для підвищення туристичної привабливо ті міста? 

      – Так, дійсно, до Львова з кожним роком приїжджає дедалі більше туристів.

     У 2014 році наше місто відвідало 1,7 млн гостей, серед яких переважна частка – це внутрішні туристи. Це доволі прогнозований результат, адже у зв’язку з подіями в країні відбувся перерозподіл туристичних потоків і змінився профіль туриста, який приїжджає до Львова. Людям стає вигідніше відпочивати на території України, аніж їхати за кордон. Дедалі більше компаній обирають Львів, як місце для проведення різноманітних бізнес-активностей; багато бізнесменів зі східних областей переносять потужності своїх підприємств до Львова, відкривають тут свої філії та перевозять сім’ї. 

    Львів завжди вирізнявся ексклюзивними туристичними продуктами, тут завжди зароджується щось нове. У низький сезон готелі завжди придумують різноманітні акції для школярів, сімей з дітьми, студентів.

    Туризм – один з пріоритетних напрямків розвитку міста, який дає швидкі робочі місця. До прикладу, за останні роки лише в галузі туристичної індустрії створено понад 10 тис. нових робочих місць. 

     Сьогодні ми говоримо про розвиток у Львові ділового туризму, про проведення у нас великих форумів, симпозіумів, конференцій. Чому ні? Маємо чудовий аеропорт, близькість до Європи. Плануємо будівництво великого конгрес-холу. 

     Щоб Ви розуміли, сьогодні туризм у світі – це 10% ВВП, це кожне 11-те нове робоче місце. 

     – Львів завжди мав в Україні імідж найбільш європейського за своїм духом  міста. Як на даний час розвивається співпраця на регіональному рівні між Львовом й Польщею та Європейським Союзом загалом? У чому полягає ця співпраця, які її результати?

     – Країни Європейського Союзу – це наші сусіди. Безперечно, ми співпрацюємо в різних галузях, таких як: економіка, культура, освіта. Коли у 2008 році Україна опинилась в економічній кризі, саме міжнародні партнери стали для Львова донорами – ми отримали чимало грантів на розвиток муніципального транспорту, реформування системи теплопостачання, водозабезпечення, на ремонти доріг. Сьогодні Львів – це найбільший партнер Європейського банку реконструкції та розвитку в Україні. 

     У нас гарна співпраця з німецькою організацією GIZ по відновленню історичної спадщини. Спільно відновлюємо дворики, реставруємо балкони, старовинні вікна в центральній частині міста. Прикро, але за усі ці кроки рідна Україна не виділила Львову ані копійки на історичну спадщину. При тому, що понад 120 га центральної частини Львова внесено до списку ЮНЕСКО. 

     – За статистикою Львів є досить популярним містом для внутрішніх переселенців з Донбасу та Криму. Як відбувається їх інтеграція та чи є проблеми з наданням їм житла, забезпечення роботою? Скільки вимушених переселенців на даний час перебуває у Львові?

     – До Львова переїхало багато кримських татар, мешканців Луганська, Донецька. Це дуже працьовиті люди. Наприклад, в центрі кримські татари мають дуже затишний ресторанчик. Багато бізнесменів з Харкова перевели свої ІТ-фірми у Львів. 

     Назвати якусь конкретну цифру по переміщених особах буде не коректно. У Львів часто приїздять, аби звідси вже поїхати за кордон, до родичів, знайомих.

     Щиро вдячний за відповіді на запитання.