Найгостріші потреби переселенців і біженців

Найгостріші потреби переселенців і біженців – житло та робота

main

Найгостріші потреби переселенців і біженців – житло та робота

31.08.2017

Найгостріші потреби переселенців і біженців – житло та робота

Основними потребами внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні залишаються житло і робота, а однією з головних проблем – отримання документів та соціальних виплат. Про це йшлося під час брифінгу, присвяченого оприлюдненню звіту про потреби біженців, шукачів притулку та переселенців в Україні, підготовленого Агентством ООН у справах біженців. Документ складено за підсумками 167 обговорень у фокус-групах, проведених з лютого по березень цього року в Україні разом із партнерськими організаціями по всій країні, за підтримки органів місцевої влади, центрів надання безкоштовної правової допомоги, громадянського суспільства та міжнародних організацій. Серед респондентів були жінки та чоловіки, дівчата та хлопці різного віку та походження. Звіт складений на підставі бесід із біженцями, шукачами притулку, внутрішньо переміщеними особами та особами під загрозою переміщення.

За висновком міжнародної місії, конкретні проблеми біженців і шукачів притулку пов’язані з ксенофобією, труднощами доступу до процедури надання притулку та недоліками цієї процедури, відсутністю перспектив місцевої інтеграції та занепокоєнням щодо пошуку довгострокових рішень. Серед проблем ВПО та осіб під загрозою переміщення – висока орендна плата, відсутність перспектив працевлаштування, труднощі при отриманні державної субсидії для компенсації великих витрат на комунальні послуги.

Отримати соціальні виплати стає складніше

«Ми чуємо, що в середньому кожного тижня 40-60 домівок руйнуються в результаті обстрілів. Люди продовжують страждати. Вони хочуть мати якісь соціальні помешкання, які будуть досить безпечними, вийти з цієї ситуації і стати на ноги», – зазначила заступник голови Агентства в Україні Ноель Калхун.

За офіційною статистикою, показник безробіття серед переселенців повільно, але зменшується. Перший заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Юсуф Куркчі зазначив, що у 2017 році працевлаштувались близько півтора мільйони ВПО. Міністерство запропонувало пілотний проект, який передбачає використання частини коштів, наданих міжнародними донорами, на створення нових робочих місць для переселенців. «Багато внутрішньо переміщених осіб докладають чимало зусиль для того, щоб інтегруватись у суспільство на новому місці проживання. Хоча дуже повільно, але рівень зайнятості все-таки зростає, а бідності – зменшується», – додала Ноель Калхун.

Разом із тим люди скаржилися на складну процедуру отримання соціальних виплат. «Перевірки внутрішньо переміщених осіб проводяться протягом останніх півтора років. Ці перевірки пов’язані з візитами додому, і це дуже багато коштує для уряду України. Поки людей перевіряють, призупиняють надання послуг чи допомоги. Люди мають сидіти вдома і чекати на ці перевірки. Вони не можуть іти на роботу чи до магазинів. Почуваються, наче в пастці», – додала представник міжнародної гуманітарної місії.

«Дах над головою»: програми немає, грошей – також

Юсуф Куркчі визнав: проблеми існують, але вирішити їх одночасно неможливо. Зокрема, відомство вважає за потрібне вдосконалити процес верифікації, щоб це не було проблемою для громадян. «Проблема житла для внутрішньо переміщених осіб є однією з найдорожчих для держави. Вартість зашкалює: йдеться про 20-40 мільярдів доларів, які неможливо одночасно знайти». Держава сьогодні не має програми із забезпечення житлом переселенців. Існують лише пілотні проекти в регіонах, однак скільки сімей скористалися такою можливістю і отримали житло, перший заступник міністра не зміг повідомити.

ВПО та особи під загрозою внутрішнього переміщення, а також ті, хто мешкає поблизу лінії розмежування, скаржаться на брак надійної інформації. Таким людям складно отримати державні послуги, наприклад медичні чи фінансові. Тому вони й далі залежать від соціальних виплат, пенсій та гуманітарної допомоги. Ці люди також згадують про психологічний тиск, викликаний тривалим станом невизначеності.

Мешканці населених пунктів поблизу лінії розмежування підкреслили, що їхні діти мають обмежений доступ до освіти через незадовільну ситуацію з безпекою та пошкоджені будівлі шкіл. Наприклад, одна школа в Красногорівці приймає дітей та вчителів із чотирьох інших зруйнованих шкіл. Учасники повідомляли, що в дитячих садках не вистачає приймаючих міст місць для дітей переселенців.

«Нам постійно говорять, що нам надається більше допомоги, ніж будь-якій іншій групі населення в Україні, що уряд і неурядові організації постійно забезпечують нас гуманітарною допомогою. Але де ж вона? Зовсім нещодавно моїм дітям доводилося пропускати школу, тому що їм було нічого вдягнути. Тільки завдяки УВКБ ООН тепер у них є зимові куртки та черевики, і вони можуть продовжити свою освіту. Я неосвічена, але хочу, щоб у моїх дітей було майбутнє. Ось чому ми виїхали та прибули сюди: щоб виростити наших дітей у мирі та дати їм можливості у житті», – зізналася учасниця опитування, 35-річна переселенка ромського походження, переміщена з Донецька до Мерефи.

Проблемами ВПО займаються одразу кілька відомств, і часто – без координації та ентузіазму. Переселенці кажуть про адміністративні й регулятивні перешкоди, а також брак політичної волі, узгодженості дій та розуміння з боку державних органів влади. «У багатьох чиновників завдання – не знайти механізм рішення, а знайти механізм, щоб перекласти це завдання на когось іншого», – охарактеризував ситуацію Юсуф Куркчі.

Представники ООН вважають за потрібне прийняти комплексну стратегію довгострокових рішень для внутрішньо переміщених осіб, щоб зняти невизначеність щодо їхнього майбутнього.

Слово «довідка» вивчили навіть іноземці

У звіті йдеться також про потреби біженців і шукачів притулку в Україні. І хоча зовнішня міграція не дуже велика, порівняно з внутрішньою, ці люди часто мають більше проблем із оформленням документів та дозволів. Слово «довідка» добре вивчили навіть ті іноземці, які не розмовляють українською чи російською мовами.

«Довідка, яку видають шукачам притулку, – це просто папірець, який дозволяє перебувати на території України, але не дає жодних прав. За довідкою неможливо отримати ідентифікаційний код, купити залізничний квиток, влаштуватися на роботу. Держава заганяє цих людей на нелегальний ринок праці», – підкреслила голова правління БФ «Рокада» Наталія Гуржій.

За словами громадської діячки, для осіб, які мають статус біженця або очікують на цей статус, працевлаштуватись дуже складно: «Ані Трудовий кодекс, ані законодавство їх не захищають». Для осіб, які очікують на статус біженця, законодавство взагалі не передбачає жодного соціального захисту. А на отримання самого статусу такі особи можуть чекати роками, зазначили учасники прес-конференції. «Для біженців ситуацію ускладнює обмежена кількість місць у осередках для їхнього тимчасового проживання», – зазначила Наталія Гуржій.

Потрібні курси української мови та спрощені бюрократичні процедури.

Ноель Калхун додала, що нагальною також є проблема доступу біженців та шукачів притулку до медичної допомоги та освіти.

«Визнані біженці стверджують, що на практиці для них можливість набуття українського громадянства є обмеженою. Для інших осіб, якими опікується УВКБ ООН, існує невизначеність щодо продовження статусу особи під додатковим захистом по закінченні його п’ятирічного строку дії, а також відсутність доступу до набуття українського громадянства», – йдеться в оприлюдненому звіті.

Учасники опитування скаржилися на труднощі, пов’язані з реєстрацією місця проживання, і на мовний бар’єр, який заважає інтегруватися в місцеве суспільство. «Я тут живу та могла би інтегруватися в Україні. Але коли я гуляю з моїм трирічним сином і молоді матері кажуть своїм дітям: «Поглянь, який чорний хлопчик», у мене сльози навертаються, бо я розумію, що мою дитину завжди будуть піддавати дискримінації та ображати. У мого сина тут немає майбутнього», – розповіла авторам дослідження жінка – шукач притулку з Судану.

«Якщо ми маємо статус біженця або особи під додатковим захистом, то можемо працювати та заробляти набагато більше. 80% афганців вирішили б свої проблеми, якби мали «нормальні» документи», – пояснив ще один учасник опитування з Афганістану.

Представники УВКБ ООН рекомендують уряду України забезпечити доступ до якісного усного перекладу на всіх стадіях процедури отримання притулку, відмінити штрафи за несвоєчасне подання заяви на подовження документів для шукачів притулку та осіб під захистом. Як варіант – замінити такі штрафи іншими санкціями, які не позбавлятимуть можливості звернутися до Державної міграційної служби для легалізації статусу. Крім того, варто видавати шукачам притулку документи, які дадуть змогу належним чином реєструвати народжених в Україні дітей. Серед інших рекомендацій – курси української мови з моменту реєстрації шукачів притулку, визнання дипломів та інших кваліфікаційних навичок біженців, отриманих за межами України, спрощені процедури та квоти для дітей зі статусом біженця або додаткового захисту для складання українських державних випускних та вступних іспитів.

Ще одним тривожним сигналом є інциденти у сфері безпеки, пов’язані з ксенофобією, йдеться в оприлюдненому дослідженні. Учасники повідомляли про погрози, побиття, переслідування, залякування і відсутність захисту з боку органів влади та, зокрема, поліції. Іноземці пояснили, що не розраховують на захист чи допомогу, а тому вирішують не подавати заяви про такі випадки. Тому справжні масштаби та серйозність багатьох випадків агресії щодо шукачів притулку та біженців залишаються прихованими.

У вирішенні низки перерахованих проблем важлива участь і громадянського суспільства. Наприклад, у створенні та управлінні інтеграційними центрами для проведення зустрічей, обміну інформацією, пошуку роботи. В міжнародній місії вважають за потрібне включення уроків толерантності до навчальних і освітніх матеріалів у дитячих садках та школах, а також запровадження стипендій для отримання біженцями вищої освіти.

Цифри і факти

Сім країн, які прийняли найбільше українських переселенців:

Україна – 1 583 759 тис. осіб;

Росія – 427 240 тис. осіб;

Німеччина – 9 615 тис. осіб;

Італія – 9 319 тис. осіб;

Польща – 4 278 тис. осіб;

Франція – 3 495 тис. осіб;

Швеція – 3 148 тис. осіб.

Джерело даних про внутрішнє переміщення: Міністерство соціальної політики України.

Джерело даних про зовнішнє переміщення: УВКБ ООН.

Дані про зовнішнє переміщення відображають загальну кількість заяв на отримання притулку, поданих громадянами України з січня 2014 року.