На початку заходу із вітальними промовами до учасників круглого столу звернулися: заступник міського голови м. Маріуполя з питань діяльності виконавчих органів Ярослав Хотнянський; начальник департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України Артем Крищенко; керівник проектів Фонду Ганса Зайделя в Україні, Республіці Молдова та Румунії Даніель Зайберлінг; радник з питань боротьби з торгівлею людьми Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ Тетяна Котляренко; керівник програми «Людська безпека», координатор проектів ОБСЄ в Україні Тетяна Руденко; начальник Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області Євген Микитенко; начальник управління взаємодії з правоохоронними органами, запобігання та виявлення корупції Донецької обласної державної адміністрації Олег Ставицький (донедавна – начальник відділу юридичного забезпечення Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області). 

Учасники дискусії розглядали можливі механізми протидії такому негативному явищу, як торгівля людьми, а також вжиття профілактичних заходів. Ця робота – результат спільних зусиль багатьох людей і відомств, наголошувалося під час обговорення. Адже торгівля людьми – глобальне явище, притаманне державам, які перебувають у стані політичної й економічної трансформації або постконфлікту та стають країнами походження «живого товару». Людей, які опиняються у скрутних життєвих обставинах приваблює можливість поліпшити своє життя в заможніших країнах. З іншого боку, зростає попит на доступну робочу силу завдяки напливу мігрантів до секторів легальної економіки та низький рівень оплати праці таких осіб. 

Щороку у світі тисячі чоловіків, жінок і дітей потрапляють до рук торгівців людьми – у власних країнах та за кордоном. Кожна держава в світі є задіяною в цьому процесі як країна походження, транзиту чи призначення жертв, відзначали експерти.  Подаємо уривки із виступів учасників круглого столу. 

Артем Крищенко, начальник департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України: 

«Згідно зі щорічним звітом Державного департаменту США про торгівлю людьми у світі, оприлюдненому в червні 2016 року, Україна є країною походження, транзиту і призначення для чоловіків, жінок і дітей, що піддаються торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації та примусової праці в Україні, Росії, Польщі та інших державах Європи, а також – в Туреччині, США, Центральній Азії та на Близькому Сході». 

Конфлікт на сході України, який живиться агресією Росії, змусив змінити місце проживання майже два мільйони осіб, і це населення є особливо вразливим для експлуатації. Різні джерела, в тому числі Спеціальна моніторингова місія (СММ) ОБСЄ в Україні, повідомляли, що діти беруть участь у складі комбінованих російсько-сепаратистських угруповань. Такі факти наводяться у засобах масової інформації та поширюються в мережі Інтернет, однак у більшості випадків приховуються самими прихильниками невизнаних окремих районів Донецької та Луганської областей. 

Згідно з висновком Держдепартаменту США, Уряд України не повністю забезпечує мінімальні стандарти щодо ліквідації торгівлі людьми, однак він докладає значних зусиль для того, щоб зробити це. Україна перебуває в групі 2 (Контрольний список) уже четвертий рік поспіль. 

Боротьба з торгівлею людьми є невід’ємною складовою частиною діяльності органів Національної поліції по боротьбі зі злочинністю, які, зокрема, здійснюють заходи щодо виявлення злочинів торгівлі людьми, осіб, які постраждали від торгівлі людьми, встановлення осіб – торгівців людьми – та притягнення їх до відповідальності шляхом реалізації організаційних, оперативно-розшукових, адміністративно-правових, процесуальних, аналітично-дослідницьких, інформаційних та інших заходів. 

У 2016 році органами Національної поліції було виявлено 115 кримінальних правопорушень, передбачених статтею 149 (Торгівля людьми) КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). 

Число виявлених кримінальних правопорушень збільшилося на 

2,7 % (проти 113 у 2015 році), проте зменшилася кількість кримінальних проваджень, за якими повідомлено підозру – 66 (проти 98 у 2015 році) та за якими досудове розслідування закінчене та направлене до суду – 61 (проти 90 в 2015 році). 

Упродовж 2016 року в рамках розслідування кримінальних проваджень установлено та надано допомогу 86 потерпілим від торгівлі людьми (66 особи жіночої статі та 16 – чоловічої), у тому числі 3 неповнолітнім та 1 малолітньому. 

Проведений аналіз засвідчив, що основними країнами призначення «живого товару» є Російська Федерація, Польща, Туреччина, Україна, Німеччина, Ізраїль, Греція, Об’єднані Арабські Емірати. 

За підсумками І кварталу 2017 року практичні заходи щодо протидії злочинам, пов’язаним із торгівлею людьми стали більш ефективними. За 3 місяці цього року виявлено 78 кримінальних правопорушень (проти 36 за аналогічний період 2016 року), передбачених статтею 149 (Торгівля людьми) КК України, відомості про які внесені до ЄРДР, без урахування закритих кримінальних проваджень. 

Оголошено підозр по 44 кримінальним провадженням цієї категорії (проти 12 у 2016 році). Установлено 27 осіб (проти 10 в попередньому році), які вчинили вказані злочини, з них відносно п’ятьох обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. 

Досудове розслідування закінчене по 27 кримінальним провадженням цієї категорії (проти 14 у 2016 році). 

За три місяці цього року в рамках розслідування кримінальних проваджень установлено та надано допомогу 50 потерпілим від торгівлі людьми (36 жінок, 12 чоловіків, 2 неповнолітніх). 

За даними кримінальної статистики, в 2016 році в Донецькій та Луганській областях зареєстровано, відповідно, 4 і 3 кримінальні правопорушення, передбачені статтею 149 КК України. Протягом І кварталу 2017 року – 5 і 1, відповідно. Відомостями про осіб, які були потерпілими з числа внутрішньо переміщених осіб, а також інформацією щодо масової торгівлі людьми у зоні проведення АТО (на території Донецької і Луганської областей), а також на території ОРДЛО, департамент не володіє. 

Олег Ставицький, начальник управління взаємодії з правоохоронними органами, запобігання та виявлення корупції Донецької обласної державної адміністрації: 

«Серед фахівців, представників громадських організацій дедалі негативніше оцінюються намагання ототожнити торгівлю людьми з нелегальною міграцією. У той же час визнається, що нелегальна міграція є важливим чинником, який безпосередньо впливає на це явище». 

На сучасному етапі нелегальна міграція в організованих формах і торгівля людьми стали самостійними формами кримінального бізнесу в межах існування ще одного прояву глобалізації – транснаціональної організованої злочинності. Глобалізація злочинної діяльності в міграційній сфері призвела до виникнення незаконних механізмів переміщення людей у будь-яке місце світу за умови наявності попиту на це. Таким чином, явища нелегальної міграції та торгівлі людьми є не лише питанням неврегульованої міграції населення, але й проблемою організованої злочинності. 

Використання на території України праці нелегальних мігрантів фактично є різновидом торгівлі людьми. На жаль, Україна не є привабливою для висококваліфікованих працівників, натомість до нас вирушають працівники з низьким рівнем кваліфікації. Водночас прийом на роботу таких працівників не призводить до зростання продуктивності праці. Більше того, праця мігрантів відзначається низькими показниками продуктивності. На законодавчому рівні приділено недостатньо уваги проблемам міграції та деякі законодавчі акти діють лише на папері. 

Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», у військовій сфері та сфері безпеки державного кордону України нелегальна міграція є загрозою національним інтересам і національній безпеці України. У той же час, незважаючи на трирічну тривалість проведення на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції, засоби боротьби з нелегальною міграцією залишаються такими ж, як і для «мирного» часу. Взагалі не береться до уваги можливість переховування нелегальних мігрантів на тимчасово непідконтрольній Україні території та у «сірій» зоні. Крім того, стаття 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» не відносить ДМС України та її територіальні органи в зоні проведення АТО до суб’єктів боротьби з тероризмом. 

Існують і суперечності у спеціальному та процесуальному законах з питань примусового видворення нелегальних мігрантів за межі України. Це значно обмежує повноваження державних органів, які протидіють нелегальній міграції та визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та  осіб без громадянства» та іншими нормативно-правовими актами. 

У 2016 році за позовами органів ДМС України було розглянуто 348 справ про примусове видворення, що становить 90% від усіх позовів ДМС, з них на користь територіальних органів ДМС винесено 301 рішення, з яких виконано лише 197. 

Для покращення рівня боротьби з нелегальною міграцією, у тому числі в умовах проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, необхідно визначити окремими нормативними актами особливості діяльності територіальних органів ДМС із протидії нелегальній (незаконній) міграції на території проведення АТО. Крім того, варто привести у відповідність законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства і Кодекс адміністративного судочинства України. Зазначений Кодекс варто доповнити положенням про те, що умовою, за якою неможливо забезпечити примусове видворення особи, є відсутність коштів державного бюджету на видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України. 

Віктор Бесчастний, ректор Донецького юридичного інституту МВС України, доктор наук із державного управління, професор: 

«Будь-який збройний конфлікт породжує широкий спектр порушень прав і свобод людини чи зловживання ними обома сторонами. Не виключенням є і збройний конфлікт на сході нашої країни. Одним із таких негативних явищ є збільшення фактів торгівлі людьми. Адже складні конфліктні ситуації за участі озброєних груп, терористів тощо обумовлюють руйнування правопорядку та відсутність правового поля в зоні його дії. Це призводить до створення умов для посилення експлуатації людей у результаті торгівлі ними». 

Безумовно, збройний конфлікт на Донбасі став каталізатором збільшення фактів торгівлі людьми, що обумовлюється багатьма факторами. Серед них – складна криміногенна обстановка в зоні конфлікту, послаблення державних інститутів, дисфункція правоохоронних органів у зоні проведення АТО, складність правового статусу непідконтрольних територій, зміна гендерного балансу на окремих територіях та інші. Наявність таких факторів вимагає від держави вжиття невідкладних заходів щодо їх виявлення й усунення з метою попередження та припинення фактів торгівлі людьми, нарощування національних технічних можливостей для боротьби з цією категорією злочинів. 

Довідково. 

В умовах збройних конфліктів найбільш розповсюдженими формами торгівлі людьми з метою подальшою експлуатації стають: 

- вербування, переміщення, передача, переховування або одержання осіб чоловічої статі з метою поповнення лав особового складу збройних сил  сторін, що беруть участь у конфлікті;

- використання примусової праці і рабства для задоволення потреб озброєних груп;

- сексуальна експлуатація (військова проституція, насильницька вагітність);

- втягнення у злочинну діяльність;

- вилучення органів. 

Крім того, під час збройного конфлікту факти торгівлі людьми найчастіше супроводжуються вчиненням інших тяжких протиправних дій, як-то сексуальне та гендерне насилля, катування тощо, або погроза застосування таких дій. 

Л. Кущ, 

власкор газети «Міграція»