Минув вже рік з того трагічного моменту коли загинули генерал-майор Ігор Момот, майор Ігор Петрів, солдати Павло Лазаренко, Дмитро Сирбу та Вільгельм Штолцель.
    Сьогодні в Навчальному центрі вшанували пам'ять загиблих прикордонників, які віддали найцінніше – своє життя за недоторканість та незалежність нашої держави. В ці дні кожен хто знав та пам’ятає героїв поклали квіти до їх могил та хвилиною мовчання вшанували пам'ять про них. В Навчальному центрі Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота також організований «Вечір пам’яті», де зібрались близькі, рідні, друзі, керівництво та персонал навчального закладу.
    З перших днів загострення ситуації на сході України військовослужбовці Навчального центру брали активну участь в охороні та обороні східних рубежів.
    Генерал-майор Ігор Момот  після ускладнення ситуації на українсько-російському кордоні особисто сформував та очолив мотоманеврену групу Навчального центру Державної прикордонної служби, за що 20 червня 2014 року Президентом України був нагороджений Орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня. Його група виконувала завдання з охорони державного кордону на найбільш вразливих ділянках. Підрозділ неодноразово вступав в бій з незаконними військовими формуваннями в районах населених пунктів Дмитрівка, Маринівка і Амвросіївка Донецької області.
    Загинув Ігор Момот 11 липня 2014 року о 4:30 ранку в зоні АТО в Луганській області неподалік пункту пропуску «Довжанський», під час обстрілу з установки «Град» позицій українських військових.
    Разом з ним тоді загинули курсанти Навчального центру Дмитро Сирбу та Вільгельм Штолцель. Зовсім юними, вони навчаючись в Навчальному центрі, отримавши наказ на охорону державного кордону, не зважаючи на свої страхи, вирушили на схід країни. За особисту мужність та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, обидва військовослужбовці Навчального центру нагороджені посмертно орденом «За мужність» III ступеня.
   Цього ж дня загинув солдат Павло Лазаренко. Він один з тих багатьох патріотів нашої держави, який під час загострення ситуації в країні не залишився осторонь. 40-річний чоловік проживав останні кілька років в тихій Іспанії разом з родиною, мав достатній заробіток. В червні, повернувшись додому він пішов добровольцем до черкаського військового комісаріату, де й був зарахований до списків Навчального центру Держприкордонслужби. З 30 червня Павло розпочав охороняти державні рубежі, проте був поранений під час мінометного обстрілу. Хоч він і отримав поранення, але від госпіталізації відмовився, проте за кілька днів стан здоров’я його погіршився. Павла разом з колоною Збройних Сил України відправили до госпіталю, однак колона попала під обстріл поблизу с. Зеленопілля Луганської області. Перебуваючи на сході країни він проявив мужність та героїзм і був відданий своїй справі до останнього подиху. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
    12 липня 2014 року поблизу села Маринівка на Донеччині загинув майор Ігор Петрів. В той день транспорт супроводу поранених, в якому перебував офіцер, підірвався на міні. Ігор віддав прикордонній службі понад 27 років життя. За цей час він зарекомендував себе з найкращого боку: досвідчений фахівець, справедливий, вірний присязі прикордонник. Таким він назавжди залишиться в пам’яті товаришів, колег, знайомих. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
    Герої не вмирають! Вони житимуть в наших серцям та є взірцем патріотизму!