Деякі аспекти питань запобігання та виявлення корупції
01.12.2016
Деякі аспекти питань запобігання та виявлення корупції
Часткове подолання парламентської кризи у Верховній Раді України нинішнього скликання привело до більш продуктивної роботи народних обранців, як на етапі розробки нових законодавчих ініціатив, так і під час їх розгляду та прийняття безпосередньо у сесійній залі.
Ухвалення більш прогресивних і скасування застарілих законодавчих нормативних актів покликано трансформувати відносини між народом та владою України в більш прозорі, відкриті та справедливі.
Однак задля того, щоб ефект від нововведень був максимально позитивним активним членам громадськості та представникам різних гілок влади належить докласти неабияких спільних зусиль для мінімізації прогалин та суперечностей між змістом норм законодавчих атів, які було прийнято останнім часом, та більш давніх актів, норми яких залишаються чинними та продовжують діяти.
Саме прогалини та суперечності між різними нормативними актами є основним підґрунтям для корупційних зловживань нечистих на руку чиновників.
Допоки прогалини в законодавчих нормах не усунуто, їх негативним наслідкам можна певною мірою запобігти за допомогою використання системного підходу в своїй роботі суб’єктами боротьби з корупцією та уповноваженими підрозділами з питань запобігання та виявлення корупції.
Мінімізація дії корупційних ризиків, котрі виникають через недосконале законодавство, потребує величезних зусиль усіх суб’єктів правовідносин, які зайняли позицію нетерпимості до проявів корупції.
Одним із інструментів ефективної роботи у вказаному напрямку є постійний двосторонній діалог між владою та суспільством. Такі заходи, як широкомасштабна роз’яснювальна робота, громадські обговорення та контроль за діяльністю влади, профілактика злочинів та широка огласка вже вчинених корупційних правопорушень здатні значно зменшити корупційну складову в сфері державного управління.
Жоден факт корупційного правопорушення не повинен лишатися поза увагою компетентних органів. Уся відповідна інформація, яка надійшла від громадськості та знайшла своє підтвердження, повинна стовідсотково тягти за собою наслідки згідно із законодавством, а результати її опрацювання має відчувати кожен, особливо той, хто скоїв злочин.
Для цього у Державній міграційній службі України на її офіційному сайті та інформаційних стендах територіальних органів і підрозділів розміщено інформацію щодо каналів зв’язку, за якими кожен громадянин має можливість оперативно повідомити уповноваженому підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції ДМС про неправомірні дії будь-якого працівника служби.
Нерідко втручання посадових осіб апарату ДМС у ситуацію, що склалася, дозволяє швидко вирішити проблемні питання. У випадках коли дії працівників служби мають ознаки кримінального правопорушення, необхідна інформація передається для реагування до правоохоронних органів відповідно до компетенції.
Тільки спільними зусиллями можливо досягти суттєвих результатів у такій нелегкій справі, як запобігання та боротьба з корупцією.
Державну владу та її представників (чиновництво) завжди супроводжувала ознака корупційності. Жодна із соціально-політичних та економічних систем не мала й не має повного імунітету від корупції, змінюються лише її обсяги і прояви, а також можливості, які визначаються ставленням до неї держави і суспільства.
Успішна протидія корупції можлива за умови наявності декількох основних складових, зокрема:
- належного антикорупційного законодавства;
- ефективного його застосування відповідними державними органами;
- політичної волі керівництва держави реально протидіяти корупції у всіх сферах і на всіх рівнях державної влади.
На сьогодні в Україні створена в цілому достатня законодавча база для ефективної протидії корупції, яка, зокрема, надає можливість адекватно реагувати на будь-які корупційні прояви, починаючи з неетичної поведінки державного службовця і закінчуючи його участю у завуальованому хабарництві.
У ході проведення заходів з метою профілактики та попередження проявів корупції, а також інших правопорушень було визначено, що в ДМС існують такі основні сфери діяльності посадових і службових осіб, в яких спостерігається підвищений корупційний ризик та можливий прояв конфлікту інтересів:
- оформлення відповідних документів (дозволи на імміграцію; рішення щодо набуття громадянства України та його скасування; запрошення для в’їзду в Україну; документи для тимчасового перебування або постійного проживання в Україні; оформлення і видача громадянам України документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство тощо);
- проведення конкурсних процедур;
- прийняття рішення про надання, втрату, позбавлення і скасування статусу біженця;
- оформлення і видача посвідчення біженця;
- забезпечення функціонування пунктів тимчасового розміщення біженців та пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;
- проведення ідентифікації біженців та осіб, які звернулися за захистом в Україні, а також іноземців та осіб без громадянства, які втратили документи, що посвідчують особу;
- здійснення заходів щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції тощо.
З метою профілактики та попередження причин і умов, які сприяють проявам корупції та іншим правопорушенням у ДМС та її територіальних органах, відповідно до Законів України «Про запобігання корупції» та «Про державну службу», інших положень антикорупційного законодавства, розроблено Положення про профілактику правопорушень, пов’язаних із здійсненням службової діяльності працівниками ДМС, яке затверджено наказом МВС від 25.05.2012 р. № 452.
Реалізація заходів подолання та попередження корупції в органах державної влади передбачає чітке уявлення про масштаби цього явища.
Основним результатом перспективних планів, спрямованих на боротьбу з корупцією, є визначення принципово важливих напрямків, а в деяких вимірах і нових рис ситуації, яка склалася в Україні за останні роки, що мусить бути враховано при формуванні реалістичної стратегії подолання корупції.
Перш за все, слід зазначити, що в Україні замість фрагментарного законодавства створено систему антикорупційного законодавства, яке охоплює всі сфери суспільного життя і включає різні види нормативно-правових актів.
В Україні основним антикорупційним нормативно-правовим актом є Закон України «Про запобігання корупції». Відповідно до статті 2 вказаного Закону відносини, що виникають у сфері запобігання корупції, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, цим та іншими законами, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами.
До актів законодавства, що утворюють основу антикорупційного законодавства України, належать наступні.
• Конституція України.
• Конвенція ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251-V).
• Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 16 березня 2005 року № 2476-IV).
• Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року № 252-V).
• Додатковий протокол до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифікований Законом України від 18 жовтня 2006 року № 253-V).
• Кримінальний кодекс України.
• Кодекс України про адміністративні правопорушення.
• Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України».
• Закон України «Про запобігання корупції».
• Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2014-2017 роки».
• Державна програма щодо реалізації засад державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційної стратегії) на 2015-2017 роки», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 265.
• Типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 4 вересня 2013 року № 706.
• Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 тощо.
Сформовано цілу систему антикорупційних органів, серед яких: Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Антикорупційна прокуратура та Національна агенція з питань запобігання корупції (НАЗК). Усі ці органи співпрацюють між собою, однак мають різні функції та завдання.
Для України проблема протидії корупції є і напевно ще досить тривалий час залишатиметься однією з найактуальніших. Об’єктивні фактори її розвитку свідчать про те, що корупція створює суттєву небезпеку для життєдіяльності суспільства, і на сьогодні масштаби її поширення становлять загрозу національній безпеці. Завдання щодо боротьби з корупцією розглядаються нині як загальнодержавні та пріоритетні.
Боротьба з корупцією вийшла з формальних меж, стала предметом постійної уваги керівництва держави, громадських організацій. Цей процес відбувається в умовах свободи засобів масової інформації та активізації громадянської позиції українців.
Ефективна протидія корупції вимагає здійснення чітких профілактичних заходів, усунення умов і можливостей корупції. І важливо, щоб вся ця робота проводилася в рамках суворого дотримання законності, вимог Конституції України. І головне – корупцію, як соціальне зло, можна подолати, тільки об’єднавши зусилля державних структур, правоохоронних органів, трудових колективів, громадськості. Успіх у цій справі залежатиме від тісної щоденної співпраці й персонального внеску кожного.
В Україні, на превеликий жаль, простежується негативна тенденція – законодавці поринули у вир нездорової політизації. Послідовна законотворча робота в напрямку протидії корупції фактично стала заручником перманентних виборчих перегонів, а подекуди вона просто блокується фінансово-політичними угрупуваннями, яким вигідне збереження у цій царині стану хаосу та недосконалості.
Разом з тим, саме прозорість влади та залучення громадськості до прийняття рішень органами державного управління унеможливлять підміну ефективної антикорупційної політики гучними спекуляціями навколо корупційної проблеми.
Саме тому на законодавчому рівні з метою запобігання та протидії корупції необхідно закріпити:
- право громадських організацій на здійснення запитів до органів державної влади з метою отримання в установленому порядку інформації щодо їх діяльності;
- проведення громадськими організаціями неофіційної (громадської) антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, рішень, програм;
- правову підтримку журналістських та громадських розслідувань фактів корупції, а також формування громадських судів;
- надання громадськими організаціями обґрунтованих та своєчасних висновків і пропозицій відповідним державним органам;
- участь громадських організацій у відкритих парламентських слуханнях з питань запобігання та протидії корупції;
- можливість для громадських організацій виступати з ініціативами у сфері запобігання корупції через суб’єктів права законодавчої ініціативи;
- розвиток інституту лобіювання проектів законів, спрямованих на боротьбу з корупцією;
- гарантований державний захист осіб, які надають допомогу у боротьбі з корупцією.
С. Гребенюк
related_news:
20.04.2025
Вітаю зі величним святом Великодня!
Воскресіння Христа є символом відродженням всього найкращого, що закладено Богом в людині: честі, гі...
01.04.2025
За завданням Президента продовжуємо удосконалювати надання послуг українцям, які знаходяться за кордоном.
Уряд затвердив змі...
01.04.2025
31 березня 2025 року відбулась робоча зустріч керівництва Державної міграційної служби України з представниками Міжнародного центру з роз...
comments:
no_commentsadd_comment: